z-logo
open-access-imgOpen Access
Патогенетичні аспекти порушень менструальної функції у жінок з ожирінням (огляд літератури)
Author(s) -
Ш У Ахмедова,
D.Sh. Sadikova
Publication year - 2021
Publication title -
mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2307-1427
pISSN - 2224-0721
DOI - 10.22141/2224-0721.8.80.2016.89543
Subject(s) - materials science
Проблема ожиріння і фертильних порушень є важливою складовою частиною репродуктивної ендокринології. Проблема інфертильності при ожирінні розглядається через вісь «гіпоталамус — гіпофіз — гонади» і метаболічні порушення. Окрім наростання ступеня тяжкості ожиріння, захворювання призводить до виникнення різних форм порушень менструальної функції з моменту становлення менархе. Дослідження показують, що ожиріння впливає на вік появи менархе, становлення менструальної функції і циклічну діяльність яєчників. Вважають, що ожиріння обумовлює велику частоту безпліддя, вірогідність розвитку синдрому полікістозних яєчників і більш раннє настання менопаузи. При цьому патогенез репродуктивних порушень і їх гормональна основа до кінця не вивчені, і дані, наявні із цього приводу, суперечливі. Прогресуюче зростання числа хворих з ожирінням, особливо в осіб жіночої статі, на тлі різних репродуктивних порушень обумовлює актуальність вивчення цієї проблеми. Більш того, ожиріння як медико-соціальна проблема продовжує залишатися маловивченим. Так, не встановлені причини, що пояснюють механізми розвитку репродуктивних порушень, особливо у жінок. Немає чітких настанов для лікарів і хворих на ожиріння про ефективні методи лікування і профілактики цього поширеного захворювання. Відомо, що в гіпоталамусі, головним чином у ділянці паравентрикулярних ядер, відбувається інтеграція багатьох імпульсів, що надходять з кори головного мозку, підкіркових утворень, по симпатичній і парасимпатичній нервовій системі. Порушення будь-якої ланки цього регуляторного механізму може призвести до змін споживання їжі, відкладення і мобілізації жиру і зрештою до розвитку ожиріння. Виявилось, що відчуття голоду і насичення, а також витрачання енергії залежать від чисельних регуляторних механізмів, що функціонують за принципом зворотного зв’язку між центральною і вегетативною нервовою системою, ендокринними залозами і жировою тканиною. Детальніше вивчення цих регуляторних систем дозволить виробити нові методи лікування ожиріння. Таким чином, імовірність розвитку ожиріння і його ступеня визначаються як чинниками зовнішнього середовища, так і генетичними механізмами. Ожиріння є визначальним чинником в генезі репродуктивних порушень і обумовлює високу частоту як первинного, так і вторинного безпліддя і аменореї. Розвиток репродуктивних порушень у жінок фертильного віку з ожирінням має стадійність. При збереженні репродуктивної функції відзначається гіпергонадотропінемія в першій фазі менструального циклу, яка до лютеїнової фази циклу нормалізується і супроводжується гіперандрогенією, гіперкортизолемією, при нормальних значеннях естрадіолу з прогестероном. Першим етапом генеративних порушень у жінок з ожирінням є розвиток відхилень у периферичній ланці регуляції і репродуктивної функції — обмінно-метаболічний варіант гонадального гормоногенезу (гіперандрогенія, гіперкортизолемія) на тлі нормальних значень естрадіолу і прогестерону і відносної нормогонадотропінемії. Другий етап розвитку репродуктивних порушень — порушення центральної регуляції репродуктивної функції. Встановлено, що основним нейрогормональним відхиленням є порушення ритму секреції гонадотропінів з їх прогресуючим зниженням при зростанні індексу маси тіла, обумовленого як гіперпролактинемією, так і, можливо, зниженням секреції гонадоліберинів гіпоталамуса. Вважають, що інсулінорезистентність і, як наслідок, гіперінсулінемія підвищують синтез ЛГ-залежних андрогенів в яєчниках, які впливають на інсуліноподібний фактор росту‑1 тека-клітин яєчників і запускають весь каскад генетично запрограмованих і обумовлених зовнішніми чинниками порушень репродукції. Таким чином, центральні механізми регуляції гонадотропної функції гіпофіза, місцеві яєчникові чинники і метаболічні порушення на сьогодні розглядаються як визначальні чинники в порушеннях репродукції при ожирінні. Крім наростання ступеня тяжкості ожиріння, захворювання призводить до виникнення різних форм порушень менструальної функції з моменту становлення менархе. При будь-якій формі ожиріння розвивається патологія гіпоталамо-гіпофізарної системи, що призводить до оваріальної недостатності.

The content you want is available to Zendy users.

Already have an account? Click here to sign in.
Having issues? You can contact us here