Динаміка гормональних та імунологічних показників у процесі консервативного лікування хворих на дифузний токсичний зоб

У дослідженні вивчено динаміку структурного та функціонального стану щитоподібної залози, а також рівні антитиреоїдних антитіл у хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ) у процесі довготривалої терапії тиреостатичними препаратами. Мета дослідження — провести аналіз змін рівнів антитіл до рецептора тиреотропного гормона (АТ рТТГ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ ТПО) при маніфестації ДТЗ та на фоні довготривалої медикаментозної терапії, а також визначити рівні АТ рТТГ при рецидивуючому перебігу захворювання. Матеріали і методи. Обстежено 112 пацієнтів із ДТЗ. Тривалість захворювання на момент початку обстеження була від одного місяця до 15 років. Усі хворі були розподілені на дві групи залежно від тривалості ДТЗ: першу групу становили 46 осіб із тривалістю захворювання до року (у середньому 3,96 міс.), другу групу — 66 осіб, які хворіли понад 1 рік (у середньому 3,32 року). Такий розподіл обумовлений бажанням вивчити динаміку рівнів антитиреоїдних антитіл при маніфестації захворювання та при довготривалому перебігу автоімунного процесу. Результати. На тлі прийому тиреостатиків збільшувалась кількість пацієнтів з вогнищевими утвореннями щитоподібної залози. При аналізі рівнів антитиреоїдних антитіл на початку дослідження виявлено, що рівень АТ ТПО в обох групах хворих на ДТЗ вірогідно перевищував показники контрольної групи (група 1 — 283,33 ± 86,61 Од/мл проти 35,65 ± 4,9 Од/мл; група 2 — 207,34 ± 42,52 Од/мл проти 35,65 ± 4,90 Од/мл) і не залежав від тривалості захворювання та строків попереднього лікування. Через 6 місяців лікування рівень АТ ТПО в обох групах не зменшувався. При вивченні динаміки АТ рТТГ у процесі тиреостатичної терапії виявлено, що у хворих першої та другої групи зниження рівня АТ рТТГ зафіксовано лише через 6–12 місяців після початку тиреостатичної терапії (група 1 — з 17,19 ± 2,17 мОд/л до 6,95 ± 2,39 мОд/л, р < 0,05; група 2 — з 14,20 ± 2,04 мОд/л до 5,81 ± 2,26 мОд/л, р < 0,05). Через 24 місяці лікування рецидиви тиреотоксикозу спостерігались у 24 хворих (21,4 %). При дослідженні рівнів АТ рТТГ у хворих з рецидивуючим перебігом захворювання спостерігалось їх суттєве збільшення (24,27 ± 2,86 мОд/л проти 12,28 ± 3,57 мОд/л). Через 6 місяців тиреостатичної терапії рівні АТ рТТГ у хворих з рецидивами суттєво не зменшувались і значно перевищували аналогічні показники хворих на ДТЗ у стадії ремісії (17,22 ± 3,37 мОд/л проти 4,64 ± 1,99 мОд/л). Висновки. У хворих на ДТЗ рівень АТ рТТГ зменшується лише через 6–12 місяців після початку тиреостатичної терапії. У хворих із рецидивуючим перебігом захворювання спостерігаються вірогідно більші розміри зоба, а також рівні АТ рТТГ, що через 6 місяців безперервного лікування значно перевищують нормальні значення й показники хворих з ремісією захворювання.