Клініко-діагностичні аспекти діабетичного кетоацидозу

Актуальність. Провідними критеріями лабораторної діагностики та визначення ступеня тяжкості діабетичного кетоацидозу (ДКА) вважають рівень глюкози, рН крові та рівень бікарбонатів крові. Технологічні можливості у сімейного лікаря досить обмежені. Тому знання клінічної симптоматики дасть змогу лікарю правильно встановити попередній діагноз та направити пацієнта у спеціалізований заклад. Метою дослідження було визначення поширеності та особливостей окремих клінічних симптомів і лабораторних показників як провідних для встановлення ступеня тяжкості діабетичного кетоацидозу та встановлення певних зв’язків між клінічними симптомами та лабораторними змінами крові у хворих у стані діабетичного кетоацидозу. Матеріали та методи. Обстежені 123 хворі із гострою критичною декомпенсацією цукрового діабету віком від 9 до 65 років. Вивчали клінічну симптоматику, визначали біохімічні зміни крові на біохімічному напівавтоматичному фотометрі-аналізаторі Microlab 300 та газовий склад і кислотно-лужний стан апаратом Еаsy Blood Gas (США, 2008). Результати. Встановлена невідповідність ступенів тяжкості діабетичного кетоацидозу у хворих за клінічними показниками та показниками кислотно-лужної рівноваги. Встановлені особливості електролітних змін і поява газообмінних зрушень на рівні клітини ще в стані кетозу, що надалі поглиблюються при розвитку кетоацидозу. Отримані результати дослідження свідчать про необхідність співставлення клінічної симптоматики з лабораторними показниками і проведення патогенетичного лікування з огляду на сукупність отриманих даних. Наведені в протоколах рекомендації частіше прив’язані лише до окремого лабораторного показника і не завжди можуть повністю відповідати тяжкості стану хворого. Висновки. Газовий склад крові є найчутливішим критерієм метаболічних зрушень при діабетичному кетоацидозі. Рівень гематокриту рекомендується використовувати як показник тяжкості ДКА. Рівень калію крові на момент госпіталізації реально не відображає його дефіцит у тканинах.