Діагностика, клінічне значення та лікування вузлів щитоподібної залози

Огляд літератури присвячений питанням діагностики та лікування вузлів щитоподібної залози (ЩЗ). Вузли ЩЗ виявили у 68 % випадково відібраних осіб, яким проводилося ультразвукове дослідження (УЗД) високої роздільної здатності. При цьому більшість вузлів мала доброякісний характер. Вузли ЩЗ є клінічним проявом багатьох патологічних процесів. Застосування УЗД дозволило різко зменшити число оперативних втручань на ЩЗ з приводу вузлового зоба. Розроблено декілька систем оцінки ризику, спрямованих на поліпшення діагностики вузлового зоба, з подальшою можливістю клініцистів приймати рішення щодо подальшого спостереження за хворими на вузловий зоб. Найкориснішою з них є класифікаційна система TIRADS. Шестирівнева система бальних оцінок Bethesda також надає цінну інформацію клініцистам щодо менеджменту вузлів ЩЗ. При цьому встановлена кореляція між цитологічними та гістопатологічними результатами. Однак частка пацієнтів потрапляє до так званої невизначеної категорії. Американська тиреоїдна асоціація використовує систему, що ґрунтується на оціночному ризику малігнізації вузлів ЩЗ. Наявність молекулярних маркерів вдосконаленої технології найновішого покоління з класифікацією експресії належить до сучасних додаткових діагностичних методів, що можуть сприяти успішному менеджменту тиреоїдних вузлів. Водночас ці методи є недоступними в багатьох країнах. Прагматичний підхід до діагностики таких вузлів містить використання комплексного підходу клініцистів, фахівців з УЗД, цитологів. При використанні цього підходу пацієнтів з високим ризиком можна належним чином відібрати для подальшого хірургічного лікування, а за пацієнтами з меншим ризиком здійснювати динамічне спостереження.