
Колонізаційна резистентність слизової оболонки товстої кишки білих щурів з експериментальним гіпотиреозом
Author(s) -
L. I. Sydorchuk,
A. S. Sydorchuk
Publication year - 2021
Publication title -
mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2307-1427
pISSN - 2224-0721
DOI - 10.22141/2224-0721.14.6.2018.146078
Subject(s) - klebsiella , proteus , bifidobacterium , microbiology and biotechnology , chemistry , lactobacillus , biology , food science , escherichia coli , fermentation , biochemistry , gene
Актуальність. Мікроекосистема організму людини тісно взаємодіє з імунною та ендокринною системами, і власне мікробіом приепітеліальної біоплівки слизової оболонки товстої кишки є одним з найчутливіших біотопів, здатних зазнавати змін за різних захворювань. Мета. Встановлення мікробіологічної структури (видовий склад і популяційний рівень мікрофлори) приепітеліальної біологічної плівки слизової оболонки товстої кишки білих щурів з експериментальним гіпотиреозом. Матеріали та методи. Проведено експерименти на 25 статевозрілих самцях білих щурів масою 220–240 г, з яких 15 тварин були віднесені до контрольної групи (інтактні тварини), 10 щурів належали до основної групи. Експериментальний гіпотиреоз моделювали шляхом внутрішньошлункового введення мерказолілу впродовж 14 днів. У стерильних умовах проводили лапаротомію, брали відрізок (до 3 см) товстої кишки з її вмістом. Відмиту частину кишки гомогенізували зі стерильним 0,9% розчином хлориду натрію. Готували серію десятикратних розведень з концентрацією суміші від 10–2 до 10–7. З кожної пробірки 0,01 мл висівали на тверді оптимальні живильні середовища з подальшим виділенням та ідентифікацією мікробів за морфологічними, тинкторіальними, культуральними та біохімічними властивостями. Результати. Колонізаційна резистентність приепітеліальної біоплівки слизової оболонки товстої кишки в експерименті на дослідних тваринах при моделюванні гіпотиреозу зазнає змін: знижується популяційний рівень лактобактерій на 51,58 %, біфідобактерій — на 37,35 %, бактероїдів — на 22,82 %, пептострептококів — на 6,5 %. Приепітеліальна біоплівка контамінується кишковою паличкою та іншими ентеробактеріями (Proteus, Klebsiella), P.niger, стафілококами. Встановлено зростання популяційного рівня кишкових паличок на 10,31 % і клостридій на 8,2 %. Детерміновано дисбіотичні порушення І–III ступеня, що потребує корекції і лікування за допомогою пробіотиків. Висновки. В експерименті на білих щурах при мерказоліл-модельованому гіпотиреозі встановлено елімінацію бактерій роду Bifidobacterium, Lactobacillus, контамінацію і колонізацію біотопу умовно-патогенними мікроорганізмами родів Proteus, Klebsiella, Staphylococcus, Peptococcus на тлі зростання популяційного рівня кишкової палички. Наявні порушення мікробіоценозу у вигляді дисбіозу I–III ступеня.