Аналіз поширеності тиреоїдної патології та захворюваності на неї серед населення Київської області та України за 2007–2017 рр.

Актуальність. В Україні чітко простежується збільшення кількості пацієнтів із різноманітною патологією щитоподібної залози. Показники поширеності та захворюваності відрізняються в різних регіонах країни залежно від впливу чинників зовнішнього середовища та їх комбінації. Одним із відомих факторів є аварія на ЧАЕС, але ріст тиреоїдної патології на незабруднених територіях свідчить про необхідність більш детального вивчення даної проблеми. Мета: провести аналіз поширеності тиреоїдної патології й захворюваності на неї серед населення Київської області за 2007–2017 роки. Матеріали та методи. Проведено аналіз даних щорічних звітів медичних закладів Київської області за 2007–2017 роки. Статистичний аналіз проводився за допомогою пакета програм Windows Office Exсel 2016 та IBM SPSS Statistics 23.0. Результати. У структурі тиреоїдної патології серед населення Київської області у 2017 р. частка тиреоїдитів становила 11,2 %, гіпотиреозу — 4,6 %, гіпертиреозу — 2,1 %. У жінок тиреоїдити траплялися в 9,7 раза частіше, гіпотиреоз — у 8,3 раза, а гіпертиреоз — у 5,3 раза частіше, ніж у чоловіків. Виявлені вірогідні дані щодо зростання поширеності тиреоїдитів — у 1,9 раза (р < 0,01), гіпотиреозу — у 2,1 раза (р < 0,01), гіперти­реозу — 1,7 раза (р < 0,01) по області. По Україні відбулося зростання поширеності тиреоїдитів у 2,5 раза (р < 0,01), гіпотиреозу — у 1,7 раза (р < 0,01), гіпертиреозу — у 1,5 раза (р < 0,01). Згідно з прогностичними моделями, протягом наступних п’яти років очікується збільшення поширеності тиреоїдитів, гіпо- та гіпертиреозу по області, що може бути спричинено негативним впливом екзо- та ендогенних факторів. Висновки. Неухильне зростання поширеності тиреоїдної патології й захворюваності на неї в забруднених і незабруднених після ЧАЕС регіонах України, збільшення частки тиреоїдитів, гіпо- та гіпертиреозу за останнє десятиріччя, прогнозоване зростання даної патології протягом наступних п’яти років свідчить про необхідність аналізу причин і заходів їх профілактики в практиці сімейних лікарів та ендокринологів.