Результати епідеміологічних досліджень поширеності йододефіцитних захворювань у Республіці Узбекистан

Актуальність. Незважаючи на проведені заходи, що спрямовані на ліквідацію йодної недостатності, Республіка Узбекистан (РУз) залишається зоною значної поширеності йододефіцитних захворювань. Мета дослідження — вивчення динаміки поширеності йододефіцитних захворювань серед населення в РУз. Матеріали та методи. Поширеність йододефіцитних захворювань серед школярів РУз вивчалася з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. Були проаналізовані такі показники, як поширеність дифузного зоба, йодурія, споживання йодованої кухонної солі. Дані порівнювалися з результатами досліджень попередніх років. Результати. Згідно з показниками йодурії, частка тяжкого дефіциту йоду (менше 20 мкг/л) знизилася з 94,4 % у 1998 році до 21,4 % у 2004 році, до 1,9 % — у 2010 і 2016 роках. Оптимальний рівень споживання йоду (понад 100 мкг/л) збільшився від 0 % в 1998 році до 46,3 % у 2004 році, до 63,7 % — у 2010 і до 76,3 % — у 2016. Порівняльний аналіз поширеності дифузного зоба I і II ступенів показав, що частка даного захворювання становила загалом 72,8 % в 1998 році, 58,8 % — у 2004, 40,2 % — у 2010 і 28,6 % — у 2016. Висновки. Значну роль у прогресі в галузі профілактики йододефіцитних захворювань у РУз відіграв ухвалений у 2007 році закон «Про профілактику йододефіцитних захворювань». Незважаючи на проведені широкомасштабні заходи, дані щодо вмісту йоду в кухонній солі і сечі, отримані у 2016 році, свідчать про те, що 25 % населення РУз все ще залишаються в стані йодного дефіциту.