Динаміка антропометричних показників у жінок фертильного віку з ожирінням при різних схемах терапії

Мета дослідження: вивчити ефективність патогенетичної терапії і динаміку антропометричних показників у жінок з ожирінням фертильного віку при різних ендокринопатіях. Матеріали та методи. За етіологічним чинником пацієнтки з ожирінням були розподілені на три групи: із синдромом полікистозних яєчників (n = 30), із гіпоталамічним ожирінням (n = 21) і з ожирінням при первинному гіпотиреозі (n = 20). Хворим проведені загальноклінічні, біохімічні, гормональні методи дослі­дження, магнітно-резонансна томографія гіпофіза. Результати. У першій і другій групах пацієнток відзначалося вірогідне зниження індексу маси тіла (ІМТ) після 6 міс. лікування, тоді як у пацієнток третьої групи вірогідних змін показника ІМТ через 6 міс. лікування не було досягнуто. У 10 хворих першої групи на тлі лікування настала вагітність. У першій і другій групах пацієнток відзначалося вірогідне поліпшення показників окружності талії і стегон на тлі лікування, тоді як у пацієнток третьої групи вірогідних змін не встановлено. Висновки. Включення метформіну в схему лікування хворих на ожиріння сприяє вірогідному поліпшенню клінічних показників і зниженню ІМТ. Оптимізація лікування ожиріння у жінок репродуктивного віку ґрунтується на складанні індивідуальних програм, вибір яких визначається значеннями антропометричних показників, станом гормонального і метаболічного статусу, особливостями харчової поведінки і особово-емоційної сфери, станом менструальної і репродуктивної функції. Проведення комплексу лікувальних заходів з урахуванням розробленого алгоритму індивідуального підбору терапії ожиріння дозволяє ефективно знижувати і утримувати досягнуту масу тіла, сприяє поліпшенню соматичного і репродуктивного здоров’я у жінок дітородного віку.