Гіперпластичні процеси щитоподібної залози у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, хворих на цукровий діабет 2-го типу

З метою вивчення клінічних зв’язків між цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та гіперпластичними процесами щитоподібної залози (ЩЗ) нами було проведено обстеження учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції — 125 чоловіків віком 61,95 ± 0,66 року та 24 жінок віком 62,13 ± 1,34 року (група І), евакуйованих — 6 чоловіків віком 56,00 ± 6,45 року та 18 жінок віком 58,56 ± 2,07 року (група ІІ), мешканців радіаційно забруднених територій — 32 чоловіків віком 59,69 ± 2,13 року та 67 жінок віком 58,39 ± 1,23 року (група ІІІ). Контрольну групу становили мешканці м. Києва — 18 чоловіків віком 59,00 ± 2,45 року та 34 жінки віком 57,88 ± 2,61 року, у яких діагностовано ЦД 2-го типу та патологію ЩЗ. Результати. Частота гіперпластичних процесів ЩЗ у хворих з ЦД 2-го типу, потерпілих внаслідок аварії, більша серед жінок — 79,2 %, ніж серед чоловіків, — 45,6 % (χ2 = 9,078; р = 0,003), як і в групі контролю — 55,9 та 16,7 % відповідно (χ2 = 7,415; р = 0,007), при цьому вірогідно більша серед постраждалих внаслідок аварії чоловіків, ніж у контрольній групі (χ2 = 5,41; р = 0,02). Нами був встановлений сильний прямий кореляційний зв’язок між рівнем тиреотропного гормона (ТТГ) та індексом маси тіла (ІМТ) (r = 0,799; р = 0,031), глікованим гемоглобіном (r = 0,999; р = 0,027) серед чоловіків контрольної групи. При проведенні багатофакторного аналізу нами було виявлено вірогідну модель для тривалості захворювання ЦД 2-го типу та розвитку гіперпластичних процесів ЩЗ (F = 6,6947; p = 0,00022) та її відсутність для інших показників, а саме: ІМТ (F = 1,7351; p = 0,15969), рівня ТТГ (F = 0,29968; p = 0,82559), С-пептиду (F = 0,09665; p = 0,96160) та глікованого гемоглобіну (F = 0,17955; p = 0,90996). Висновки. У хворих на цукровий діабет 2-го типу, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, частота гіперпластичних процесів щитоподібної залози статистично вірогідно перебільшує показник у неопромінених осіб та залежить від статі, тривалості основного захворювання та його декомпенсації.