Вакуум-терапія діабетичних ран м’яких тканин: вплив на активність матриксних металопротеїназ

Метою роботи було вивчити вплив вакуум-терапії на основні стадії загоєння гнійних ран м’яких тканин у пацієнтів із цукровим діабетом, ступінь мікробної контамінації ран та активність матричних металопротеїназ (ММП) тканин ранової поверхні. Проаналізовано результати лікування та обстеження 48 пацієнтів із хронічними діабетичними ранами м’яких тканин. У 26 хворих (основна група) у лікувальному комплексі застосовували вакуум-терапію ран. Під час лікувального періоду проводили визначення мікробіологічних та цитологічних показників. Активність ММП у тканинах ранової поверхні пацієнтів контрольної та основної груп визначали методом желатинової зимографії на різних етапах загоєння. Установлено, що в пацієнтів основної групи очищення ран від гнійного субстрату та мікроорганізмів відбувалося на 5,2 ± 1,5 доби раніше порівняно з пацієнтами контрольної групи. Разом із тим у тканинах ранової поверхні пацієнтів основної групи відбувається статистично вірогідне (р < 0,05) зниження активності ММП, величина якої на 5-ту та 10-ту добу лікування становила відповідно 68 і 45 % від початкового рівня. У ранах пацієнтів із діабетом, які проходили курс традиційного медикаментозного лікування, колагеназна активність залишалася стабільно високою протягом усього періоду спостереження. Отже, разом з антимікробними та протизапальними ефектами нормалізація протеолітичних процесів у рановому ложі може бути одним із ключових механізмів високої лікувальної ефективності VAC-терапії.