Зв’язок SWI-інтенсивності та легкої паркінсонічної симптоматики в пацієнтів із хворобою дрібних судин

Актуальність. Легка паркінсонічна симптоматика (ЛПС) (mild parkinsonian sіgns) може бути проявом нейродегенеративного процесу, результатом дисциркуляторної енцефалопатії або проявлятися як наслідок цих двох процесів, що перебігають паралельно та посилюють один одного. Мета дослідження: виявити, чи існує взаємозв’язок між зміною магнітної сприйнятливості підкіркових структур головного мозку та наявністю легкої паркінсонічної симптоматики в пацієнтів із хронічною ішeмією мозку. Матеріали та методи. Для дослідження були відібрані 82 пацієнти, у яких було діагностовано дисциркуляторну енцефалопатію та виключено нейродегенеративні захворювання. Усім пацієнтам було виконано магнітно­резонансну томографію (МРТ) у послідовностях T1­WI, T2­WI, TIRM, DWI, SWI. Наявність MPS діагностувалася за допомогою третьої секції шкали UPDRS. Результати. За допомогою U­критерію Манна — Уїтні було виявлено, що пацієнти з ЛПС мали вірогідно вищі рівні магнітної сприйнятливості підкіркових структур і, як наслідок, більшу кількість гіпоінтенсивних вокселів на МРТ­зображеннях у SWI­послідовності. Програмне забезпечення 3D Slicer використовувалося для сегментації підкіркових структур за рівнями інтенсивності сигналу. У пацієнтів із ЛПС було виявлено більшу кількість гіпоінтенсивних вокселів у блідих кулях, шкаралупі та чорних субстанціях обох півкуль. Після врегулювання за віком та балом шкали Fazekas було виявлено, що ЛПС найбільше асоційована із збільшенням кількості вокселів вираженої гіпоінтенсивності (SI < 75) у правій блідій кулі (OR 1,29, CI 1,08–1,55). Висновки. Підвищення рівнів гіпоінтенсивності підкіркових структур, що виявляються на SWI МРТ­знімках, можуть бути асоційовані з ЛПС у пацієнтів із хворобою дрібних судин головного мозку.