Клініко-неврологічні особливості судинної патології головного мозку у військовослужбовців, евакуйованих із зони проведення Операції об’єднаних сил

Інсульт є важливою медико-соціальною проблемою сьогодення. Щорічно у світі виникає близько 17 млн мозкових інсультів, а 6 млн пацієнтів помирають унаслідок даного захворювання. Протягом останніх 25 років поширеність мозкового інсульту збільшилася на 113 %, захворюваність — на 70 %, летальність від інсульту — на 36 %, інвалідизація — на 73 %, кількість інсультів у людей віком 20–64 роки — на 25 %, мозкових крововиливів — на 16 %. Популяційне дослідження INTERSTROKE показало, що найбільш значимими факторами ризику ішемічного інсульту після артеріальної гіпертензії (35 %) є відсутність регулярного фізичного навантаження, ожиріння (26 %), співвідношення аполіпопротеїну В і А1 (25 %), тютюнопаління (19 %), нездорова дієта (19 %), кардіологічні чинники (7 %), цукровий діабет, депресія, психосоціальний стрес (5 %). Останнім часом особливого значення набула концепція стресу в умовах ведення бойових дій, що має багатозначне тлумачення, а введення визначення «травматичний», з одного боку, підкреслює інтенсивність стрес-чинників, а з іншого — потенційну можливість травмування психіки під їх впливом. Проте основними чинниками ризику виникнення мозкового інсульту у військовослужбовців, які перебувають на передових позиціях у зоні збройного конфлікту, залишаються артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, порушення ліпідного обміну, вроджені й набуті вади серця, вроджена й набута патологія церебральних інтра- й екстракраніальних судин, перенесені мозкові інсульти, цукровий діабет і ожиріння. Особливу роль ці чинники відіграють на фоні постійної психоемоційної травми і хронічного бойового стресу, куріння тютюну й періодичного вживання міцних алкогольних напоїв, що служать тригерами серйозних кардіоваскулярних подій. Депресивно-тривожна симптоматика, що має місце в значної кількості хворих військовослужбовців, може підсилювати прояви набутої соматичної патології і прискорювати виникнення раптових гострих мозкових катастроф, прогресування хронічної ішемії мозку.