Open AccessВикористання екстракорпоральної мембранної оксигенації при реваскуляризації міокарда у пацієнтів з ішемічною хворобою серця на фоні кардіогенного шоку
Author(s) -
О.А. Лоскутов,
O.M. Druzhyna,
Г.І. Ковтун,
А.В. Хохлов,
O.M. Postupalsky,
S.R. Marunyak,
D.O. Loskutov,
Б.М. Тодуров
Publication year - 2021
Publication title -
medicina neotložnyh sostoânij
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2307-1230
pISSN - 2224-0586
DOI - 10.22141/2224-0586.17.2.2021.230639
Subject(s) - timi , medicine , cardiology , myocardial infarction , percutaneous coronary intervention
Актуальність. Використання екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) стало ефективною методикою в лікуванні дорослих і дітей із тяжкою серцевою і легеневою дисфункцією, резистентною до традиційної терапії. Метою даної роботи було узагальнення досвіду використання ЕКМО при кардіальній дисфункції, що розвивається у пацієнтів з ішемічною хворобою серця при проведенні рентген-ендоваскулярної реваскуляризації міокарда. Матеріали та методи. У дослідженні проведено ретроспективний одноцентровий аналіз 23 пацієнтів з ішемічною хворобою серця (19 чоловіків і 4 жінки, середній вік — 65,7 ± 12,3 року), яким в ДУ «Інститут серця МОЗ України» в період з березня 2014 по червень 2018 р. при проведенні черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА) використовувалася методика ЕКМО. Результати. 13 (56,52 %) пацієнтів, яким проводили ЕКМО при ЧТКА, померли безпосередньо в стаціонарі або через 30 днів після виписки, серед них переважали особи чоловічої статі (92,30 %). Незалежними предикторами фатальних наслідків виступали цукровий діабет (ВШ = 17,58; 95% ДI = 6,47–47,48; р = 0,00125), хронічна ниркова недостатність (ВШ = 20,81; 95% ДI = 5,95–72,21; р = 0,00014), ішемія міокарда в басейні правої коронарної артерії (ВШ = 25,51; 95% ДI = 8,27–79,12; р = 0,00013). Процедура тромбоекстракції та феномен «no reflow» на 18,5 і на 13,1 % частіше реєструвались у пацієнтів, які померли. Перераховані вище обставини зумовили і менший процедуральний успіх у пацієнтів, що померли (TIMI потік після ЧТКА становив 1,50 ± 0,48), тоді як у тих, що вижили, TIMI становив 2,40 ± 0,37 (р = 0,00138). Підключення ЕКМО до виникнення кардіологічних подій достовірно частіше виявлялося в групі пацієнтів, які вижили (90 % випадків), порівняно з померлими (0 %) (р = 0,1). Висновки. Цукровий діабет, ниркова недостатність, ураження правої коронарної артерії є незалежними предикторами летальності при проведенні рентгенендоваскулярної реканалізації у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Планове використання ЕКМО у пацієнтів групи високого ризику при черезшкірній реваскуляризації міокарда є позитивним прогностичним фактором виживання пацієнтів.