
Проект сучасної класифікації клінічних проявів харчової гіперчутливості у дітей
Author(s) -
S.M. Nedelska,
O. P. Pakholchuk
Publication year - 2021
Publication title -
zdorovʹe rebenka
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2307-1168
pISSN - 2224-0551
DOI - 10.22141/2224-0551.6.74.2016.82141
Subject(s) - cochrane library , medline , medicine , political science , law
Актуальність. Харчова гіперчутливість (ХГ) залишається важливою проблемою дитячого віку, що має медичну та соціальну сторону. Протягом десятиріч класифікація шкірних проявів ХГ заснована на поєднанні нечітких патофізіологічних і клінічних ознак й обумовлена недостатнім використанням методу морфологічної детермінації елементів висипу та його порівнянням з анамнестичними даними. Мета. Запропонувати оновлені дефініції та проект класифікації клінічних проявів харчової гіперчутливості, що дозволить підвищити клінічну значимість, визначити цілі можливого терапевтичного впливу при різних патогенетичних механізмах ХГ, підвищити ефективність клінічної діагностики, виробити єдині підходи до інтерпретації даних. Матеріали та методи. Розширений огляд літературних джерел як на паперових носіях, так і в електронному вигляді (включаючи Medline та Cochrane Library, 2010–2016), а також результати власних досліджень слугували основою створеного проекту. Результати. Існуюча класифікація ХГ є неоднозначною та відображує недостатність розуміння природи даного захворювання, що може мати імунні та неімунні механізми. Проблеми при верифікації діагнозу також пов’язані з тим, що один і той самий симптом на шкірі може зустрічатися при різних патофізіологічних механізмах розвитку, і саме тому важливим є врахування анамнестичних і суб’єктивних симптомів, які різняться при окремих формах ХГ. У статті запропоновано проект класифікації клінічних проявів ХГ, базованих на останніх літературних даних і результатах власних спостережень. За основу взято орган-мішень і патогенетичний механізм, окремі морфологічні елементи. Висновки. Запропонований метод дозволить підвищити клінічну значущість і створити єдині підходи до інтерпретації даних.