Оцінка вкладу герпесвірусної інфекції в розвиток і прогресування хронічних гломерулярних хвороб у дітей

Актуальність. Етіологія хронічних хвороб клубочкового апарату нирки на сьогодні до кінця невідома. Описано участь ряду факторів, в тому числі вірусних інфекцій. Мета дослідження: визначення антитіл до вірусу Епштейна — Барр (ВЕБ) (IgG до нуклеарного і раннього антигену (АГ), IgG і IgM до вірусного капсидного АГ), цитомегаловірусу (ЦМВ) (IgG, IgM), вірусу простого герпесу (ВПГ) (IgM, IgG), специфічних фрагментів ДНК герпес- і поліомавірусів (BKV, JCV) методом полімеразної цепної реакції в сироватці крові та тканині нирки для уточнення ролі вірусної інфекції в розвитку гломерулопатій (ГП) у дітей. Матеріали та методи. Обстежено 130 дітей з первинними і вторинними гломерулопатіями, в тому числі 42 реципієнти ниркового трансплантата, на наявність антитіл і фрагментів ДНК герпес- і поліомавірусів, як ­контроль — 36 умовно здорових дітей, проведено ультраструктурний аналіз нефробіоптатов пацієнтів з ГП. Результати. IgM до ВПГ і IgM до ЦМВ частіше виявлялися в сироватках пацієнтів із вторинними і первинними ГП порівняно з контролем (17,1 і 12,8 % проти 0, 20 і 17 % проти 5,5 % відповідно), а також дітьми з нирковим трансплантатом (проти 0 % до ВПГ, 5 % до ЦМВ і 7 % до ВЕБ відповідно). У 5 випадках з групи вторинних ГП одночасно виявлялися АТ класу М до двох і більше герпесвірусів. У 24,4 % дітей із вторинними ГП в крові були виявлені як АТ до ВЕБ (IgG до раннього АГ і IgM до вірусного капсидного АГ), ЦМВ і ВПГ (IgM), так і нуклеокапсиди ВПГ, ЦМВ і ВЕБ. Ультраструктурний аналіз 10 нефробіоптатів показав наявність ДНК ВПГ 1-го, 2-го типу в одному і ДНК ЦМВ у 2 випадках. Наведено особливості перебігу ГП, асоційованих з герпетичною інфекцією. Висновки. Герпесвіруси впливають на розвиток і перебіг патологічного процесу при хронічних ГП. Наведений алгоритм вірусологічного обстеження дітей з ГП може використовуватися в практиці нефролога.