Біохімічні маркери функціональних порушень печінки хворих на системний червоний вовчак

Актуальність. Системний червоний вовчак (СЧВ) в основі патогенезу має генералізоване автоімунне запалення, що призводить до розвитку широкого спектра імунозапальних органних порушень. Серед них на особливу увагу заслуговує печінка, оскільки її функціональний стан може відбивати не тільки тяжкість патологічного процесу, а й відповідь на агресивне лікування. Мета роботи полягала в дослідженні біохімічних маркерів функціонального стану печінки у дітей із початковими стадіями СЧВ. Матеріали та методи. Вивчено особливості ліпідного, вуглеводного спектра крові, показники пігментного обміну, маркерів цитолізу, холестазу, фіброзу та білковосинтетичної функції печінки дітей і підлітків, хворих на СЧВ. Обстежено 26 хворих віком від 7 до 18 років. Сформовано дві групи: 10 пацієнтів (38,4 %) із терміном перебігу хвороби 1–3 роки та 16 (61,5 %) — з її тривалістю понад 3 роки. Результати. Середні показники ліпідного спектра крові хворих не перевищували референтних значень і не мали статистичних відмінностей серед пацієнтів виділених груп. Рівні загального холестерину (ХС) та тригліцеридів в обох групах пацієнтів значно перевищували контрольні значення (р < 0,05). Показники ХС ліпопротеїдів низької щільності зростали вже на ранніх стадіях хвороби (р < 0,05) і досягали максимальних значень в осіб із перебігом СЧВ понад 3 роки (р < 0,05). Концентрація ХС ліпопротеїдів високої щільності пацієнтів другої групи дещо зменшувалась (р < 0,1). Відбувалось підвищення середніх показників коефіцієнта атерогенності в 1,7 раза серед пацієнтів першої групи (р < 0,05) та в 2,25 раза — в осіб другої групи (р < 0,05). Дослідження інших ланок метаболізму показали, що середні значення глікемії та імунореактивного інсуліну (ІРІ) натще відповідали фізіологічній нормі. Однак у половини пацієнтів із СЧВ мала місце гіперінсулінемія (підвищення рівня ІРІ понад 25 мкМО/мл). Встановлено тенденцію до порушення пігментного обміну. Середні показники загального білірубіну збільшувались при збільшенні тривалості хвороби (р < 0,05) та залежно від активності захворювання (r = 0,632; р < 0,05). Із тривалістю СЧВ понад 3 роки суттєво зменшувалась концентрація гаптоглобіну (1,1 ± 0,1 г/л проти 1,6 ± 0,2 г/л; р < 0,05) та визначались високі концентрації аспартатамінотрансферази (у 12,5 % обстежених). Встановлено зростання показників фіброзоутворення (р < 0,05). Висновки. У дітей, хворих на СЧВ, вже на ранніх етапах відбуваються суттєві зміни у функціональному стані печінки. Встановлено наявність дисліпідемії атерогенної спрямованості, яка поглиблювалась при зростанні тривалості й активності хвороби, порушення вуглеводного обміну у вигляді гіперінсулінемії у 50,0 % обстежених, зниження концентрації гаптоглобіну, а також асоціація показників фіброзу печінки АСТ/PYP та АЛТ/РYР з тривалістю та активністю захворювання.