Роль нестероїдних протизапальних препаратів у лікуванні больового синдрому при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях попереково-крижового відділу хребта

Актуальність. Дегенеративні ураження поперекового відділу хребта і пов’язані з ними клініко­неврологічні прояви є однією з найбільш важливих проблем сучасної ортопедії. Золотим стандартом лікування больових синдромів у ділянці хребта є нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Мета: оцінити ефективність застосування НПЗП у лікуванні больового синдрому в пацієнтів із дегенеративно­дистрофічними ураженнями хребта. Матеріали та методи. Обстежено 120 пацієнтів (78 жінок і 42 чоловіки) віком 39,77 ± 5,20 (від 32 до 78) року з діагнозом остеохондрозу, протрузії або грижи міжхребцевого диска, поперекового спинального стенозу, які проходили курс консервативного лікування в стаціонарі відділення реабілітації ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМНУ». Оцінка ефективності лікування проводилася за опитувальником Роланда — Морріса, ВАШ, Оswestry Disability Index і індексом одужання, даними рентгенографії і неврологічного огляду. Результати. Відзначено високу ефективність НПЗП та міорелаксантів у лікуванні нейрокомпресійного больового синдрому в пацієнтів за даними ВАШ відразу після лікування (покращення спостерігали у 88 (73,4 %) пацієнтів, незадовільний результат — у 12 (9,8 %)) і через 6 місяців (у 65 (54,1 %) пацієнтів — відмінний результат і без змін — у 18 (15,1 %)). Аналогічна тенденція спостерігалася за результатами анкетування Роланда — Морріса і Оswestry Disability Index. Однофакторний дисперсійний аналіз показав, що наявність сколіозу, спондилолістезу, нестабільності L4­L5 і деформуючого артрозу кульшових суглобів у пацієнтів є негативною прогностичною ознакою ефективності лікування. Висновки. Застосування НПЗП у комбінації з міорелаксантами дає позитивний ефект: знижує больовий синдром, покращує показники порушення життєдіяльності як у найближчому, так і у віддаленому періоді лікування.