Біоелектрична активність м’язів-стабілізаторів крижово-клубового суглоба в пацієнтів з дисфункцією цього суглоба

Мета: дослідження біоелектричної активності (БЕА) м’язів — основних стабілізаторів крижово­клубового суглоба (ККС) і вертикальної пози в умовах двохопорного та одноопорного стояння у хворих з дисфункцією ККС порівняно з БЕА цих м’язів у здорових волонтерів. Матеріали та методи. Досліджено 36 практично здорових волонтерів — студентів факультету фізичної культури та 56 пацієнтів з дисфункцією ККС. Критеріями включення пацієнтів були: локалізація болі в ділянці posterior spinae iliaca superior, що іррадіює в пах, сідниці та стегно; анамнез болю більш ніж 3 місяці; безуспішність попереднього консервативного лікування; позитивні мінімум 4 із 6 провокаційних тестів. Критеріями виключення були позитивні тільки 1 або 2 провокаційні тести. В результаті 50 пацієнтів були включені в дослідження. Пацієнтам та волонтерам проводили електроміографічне дослідження м’язів, що стабілізують ККС. Вивчали біоелектричну активність m. erector spinae, m. obliques abdominis externus, m. gluteus medius, m. rectus femoris, m. biceps femoris у положенні двохопорного та одноопорного стояння (тест Stork). Всі волонтери та пацієнти були обстежені рентгенологічно. На отриманих рентгенограмах вимірювали: кут нахилу крижі, кут нахилу таза, кут ротації крижі; ширину суглобових щілин ККС в трьох відділах (вентральному, медіальному та дорсальному). Отримані результати були оброблені статистично. Результати. В результаті кластерного аналізу всі пацієнти з дисфункцією ККС були поділені на 4 кластери. Для 1­го кластера був характерний високий ступінь асиметрії ширини суглобових щілин у вентральному відділі ККС та невеликий в двох остальних відділах,  2­й кластер характеризувався мінімальним ступенем асиметрії ширини суглобових щілин у всіх відділах ККС, 3­й — високим ступенем асиметрії ширини суглобових щілин у медіальному відділі ККС і невеликим у дор­сальному, а 4­й —  високим ступенем асиметрії у дорсальному відділі ККС і невеликим у вентальному та медіальному.  Аналіз попарних відмінностей значень відокремлених показників БЕА м’язів з групою умовної норми в міжах кластерних типів повністю відповідав характеристикам кластерів з позицій дисфункції ККС: найбільше відходження від показників БЕА в нормі мали пацієнти 4­го кластера, наступними були пацієнти 3­го, потім — 1­го кластера. У пацієнтів 2­го кластера відмінностей з нормою виявлено не було. Висновки. За допомогою кластерного аналізу було встановлено, що всі пацієнти були розподілені на чотири рентгенометричні кластери, для кожного з яких були характерні свої рентгенометричні параметри. Найбільш несприятливий прогноз із математичної та біомеханічної точки зору мали пацієнти 1, 3, 4­го рентгенометричних кластерів. У цих пацієнтів була асиметрія ширини суглобових щілин ККС в двох відділах. Найбільші відмінності БЕА м’язів­стабілізаторів ККС з показниками БЕА цих м’язів волонтерів мали пацієнти 4­го кластера, наступними були пацієнти 3­го, потім — 1­го кластера. У пацієнтів 2­го кластера відмінностей БЕА цих м’язів від показників БЕА м’язів волонтерів виявлено не було.