z-logo
open-access-imgOpen Access
Профілактика вивихів при ендопротезуванні хворих на диспластичний коксартроз
Author(s) -
O.E. Loskutov,
Oleksandr Loskutov,
V Rybka
Publication year - 2021
Publication title -
travma
Language(s) - Ukrainian
Resource type - Journals
eISSN - 2307-1397
pISSN - 1608-1706
DOI - 10.22141/1608-1706.2.20.2019.168028
Subject(s) - mathematics
Актуальність. При ендопротезуванні кульшового суглоба (ЕКС) у хворих на диспластичний коксартроз (ДК) частота ревізійних операцій досягає 32–58 %, при цьому частота вивиху ендопротеза (ЕП) коливається, за даними літератури, від 5 до 11 %. Мета роботи: провести аналіз методів профілактики вивихів ендопротеза при ЕКС модульними системами ОРТЕН у хворих на ДК. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходилось 322 хворих із ДК, яким виконано 394 ЕКС. У 361 (91,6 %) випадку використані модульні ендопротези ОРТЕН переважно з безцементним методом фіксації, у тому числі у 329 (89,5 %) випадках — чашки, що загвинчуються, а в 51 (12,9 %) — чашки, що запресовуються. Результати. Проведено оцінку результатів ЕКС у хворих на ДК з урахуванням факторів ризику вивиху ендопротеза та аналіз методик їх профілактики на етапах доопераційної підготовки, проведення операції, вибору чашки та лайнерів з 10°, 20° навісом та фіксованої сфери, а також розробки системи індивідуальної післяопераційної реабілітації хворих. У 170 (48,3 %) випадках були використані лайнери з 10° та 20° навісом, переважно при II, III та IV ступенях ДК. У 12 випадках у хворих із супутнім розладом нервово-м’язової системи та дитячим церебральним паралічем використані лайнери з фіксованою сферою, що забезпечило профілактику вивиху при цьому виді лайнера в усіх випадках. Для усунення гіпермобільності в вузлі тертя ЕП використовували голівки з різною довжиною шийки — від –3 до +12 мм. При проведенні функціональних проб звертали увагу на наявність імпіджменту голівки ЕП з лайнером та параартикулярними осифікатами, які видаляли. Використовували диференційовані індивідуальні програми реабілітації з відновленням тонусу м’язів і чередуванням активної та пасивної ЛФК за допомогою мотошин. Залежно від обсягу реконструктивного ендопротезування повне навантаження дозволяли через 4–12 тижнів після операції. У 7 (1,8 %) випадках спостерігали вивихи ЕП, у 2 — на ранньому післяопераційному етапі у зв’язку з порушенням режиму та у 5 — на етапах пізньої реабілітації. У всіх випадках вивих вправляли та тимчасово до 3 тижнів фіксували колінний суглоб ортезом для попередження збиткових рухів. У 3 випадках проведено ревізію чашок зі зміною їх положення і встановленням лайнера з 20° навісом, а в 1 випадку з рецидивуючим вивихом встановлено лайнер з фіксуючою сферою. Висновки. Ризик вивиху ЕП після ЕКС у хворих на ДК пов’язаний з грубими анатомічними зміненнями кульшового суглоба та наявністю факторів ризику, які потрібно ретельно аналізувати і враховувати. Доопераційна підготовка до ЕКС хворих на ДК передбачає проведення комплексу реабілітаційних процедур щодо відновлення тонусу м’язів та навичок поведінки в післяопераційному періоді. Серед інтраопераційних факторів профілактики вивиху ЕП слід звернути увагу на зниження травматичності втручання, збереження анатомічних структур та їх відновлення, диференційований вибір ацетабулярного компонента, його позиції та використання 10°, 20° лайнерів або лайнерів з фіксованою сферою. Особливу роль відіграють індивідуальні програми реабілітації хворих після операції.

The content you want is available to Zendy users.

Already have an account? Click here to sign in.
Having issues? You can contact us here