Якість життя пацієнтів після вентрального субаксіального цервікоспондилодезу у віддаленому післяопераційному періоді

Актуальність. Травма шийного відділу хребта є одним із найбільш тяжких ушкоджень опорно-рухового апарату людини. Незважаючи на значні досягнення сучасної вертебрології, питання щодо оптимальних методів хірургічного лікування залишаються досить суперечливими. Якість життя пацієнтів поряд зі ступенем регресу неврологічних розладів у постраждалих із травмою шийного відділу є базовими критеріями, що визначають ефективність проведеної терапії. Мета. Оцінка якості життя пацієнтів у віддаленому післяопераційному періоді, після вентрального декомпресивно-стабілізуючого хірургічного втручання на субаксіальному рівні шийного відділу хребта у зв’язку з травматичним ушкодженням із застосуванням різних методів фіксації. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів тестування 53 пацієнтів із застосуванням опитувальника SF-36. Всі пацієнти перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні патології спинного мозку ДУ «ІНХ НАМНУ» з 2013 по 2017 рік через травматичне ушкодження шийного відділу хребта. Неврологічний статус на момент госпіталізації відповідав ASIA D або ASIA E. Тестування проведено при контрольному огляді в терміні 12 місяців післяопераційного періоду. Як системи стабілізації були застосовані комбінація «Mesh + вентральна пластина» або телескопічний тілозамінний імплантат. Аналізовано трансформовані значення, не нормовані за популяційними показниками. Результати. При порівнянні груп пацієнтів з імплантованими системами для субаксіального спондилодезу відзначається переконлива перевага застосування моноконструкції за шкалами SF-36 «Фізичне функціонування», «Рольове функціонування, обумовлене фізичним станом», «Інтенсивність болю» та «Рольове функціонування, обумовлене емоційним станом». За шкалами «Загальний стан здоров’я», «Життєва активність», «Соціальне функціонування», «Психічне здоров’я» різниця показників була статистично невірогідна. Висновки. Отримані результати демонструють перевагу використання моноконструкції як тілозамінно-стабілізуючої системи, що забезпечує найкращі показники якості життя в терміні 12 місяців після проведеного хірургічного лікування.