Малоінвазивний остеосинтез п’яткової кістки у хворих літнього та старечого віку

Актуальність. Тактика лікування пошкоджень п’ят­кової кістки в людей старше 60 років недостатньо відпрацьована і досить суперечлива, тому залишається актуальною проблемою. Мета: оцінити віддалені результати консервативного та оперативного лікування переломів п’яткової кістки в людей старшої вікової групи. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 77 хворих із переломами п’яткової кістки віком від 60 до 87 років. У всіх пацієнтів виявлена супутня патологія (88,31 %) з переважанням захворювань серцево­судинної системи (44,13 %). Консервативне лікування проведено 35 пацієнтам (група порівняння), оперативне лікування (накістковий і черезкістковий остеосинтез) — 17 (група порівняння), модифікованим способом закритої інструментальної репозиції за Westhues — 25 (група дослідження). Результати. Довгострокові результати лікування переломів п’яткової кістки вивчені у 63 пацієнтів, термін спостереження становив 5 років. Виявлено недоліки і переваги в усіх клінічних групах спостереження. Так, відмова від репозиції п’яткової кістки та операції в першій групі стала причиною дегенеративних змін у підтаранному суглобі і показанням до коригуючого артродезу у 2 пацієнтів. Ускладнення в другій групі становили 40 % (некроз шкіри, контрактура, втрата кута Böhler’s). У третій групі мінімально інвазивна хірургічна тактика дозволила відновити кут Böhler’s (24,2 ± 6,1°) і зберегти обсяг рухів у гомілковостопному суглобі (62,7 ± 6,6°), підтаранні артрозні зміни відзначені в 19,05 % випадків. У першій групі порівняння функціональний результат за шкалою Американського ортопедичного товариства стопи становив 67,3 ± 9,2 бала, у другій — 88,4 ± 7,1 бала і в третій (група дослідження) — 92,6 ± 0,4. Сумарна оцінка позитивних результатів у клінічних групах порівняння відповідно становила 33,3 і 73,34 %, в основній групі дослідження — 95,24 %. Висновки. Запропонований спосіб закритої інструментальної репозиції переломів п’яткової кістки в осіб літнього та старечого віку дозволяє отримати кращі довгострокові функціональні результати порівняно з металоостеосинтезом (накістковим, черезкістковим) і консервативним лікуванням.