Вивчення залежності силікатно-полімерних розчинів від концентрації компонентів композиції

Мета: Метою даної статті є дослідження можливості застосування ксантану в якості полімерної добавки до силікатно-гелевих розчинів при розробці композицій для підвищення нафтовіддачі пластів. Проаналізована залежність часу гелеутворення силікатно-полімерних композицій і рН гелеутворюючого розчину при різних концентраціях ксантану і поліакриламіду. Методи дослідження: Для визначення можливості використання ксантану у вигляді полімерної добавки замість поліакриламіду використовували пряме і обернене титрування, потенціометричне титрування, рН-метрію, визначення динамічної в’язкості на ротаційному віскозиметрі, метод одновісного стиснення для визначення модуля пружності. Результати: Для визначення можливості використання ксантану в якості полімерної добавки гелеутворюючої композиції і впливу цього полімеру на динамічну в’язкість гелеутворюючих композицій, міцність гелю, стабільність у часі, можливість руйнування гелю, проводились дослідження по визначенню впливу типу і концентрації полімеру на модуль пружності і синерезис композицій у стані гелю. Обговорення: Дослідження ксантану в якості альтернативного полімеру показало перспективність його використання у нафтовидобувній промисловості. Екологічність технологій розроблених з використанням ксантану, який безпечний для довкілля, не призводить до незворотньої зміни колекторських властивостей пласта. Менша молекулярна маса ксантану у порівнянні з синтетичними полімерами визначають покращені фільтраційні властивості розчинів ксантану, особливо в умовах низької проникності, що також дає можливість проводити більш глибокі обробки пласта.