Теоретичні аспекти реалізації інтеграційних процесів в аграрному секторі на основі кластерів

Стаття присвячена аналізу теоретичних підходів щодо формування інтеграційних зв’язків в аграрному секторі економіки України за допомогою кластерів. Автор зазначає, що на даний момент має місце низка трактувань поняття «кластер», що сформовані у науковій та нормативно-правовій площинах. Незважаючи на певні розбіжності у формулюваннях, невід’ємною складовою будь-якого кластеру є суб’єкти підприємницької діяльності, що намагаються підвищити рівень конкурентоспроможності виробництва за рахунок оптимізації системи міжгосподарських зв’язків, підвищення рівня ефективності використання наявного ресурсного потенціалу, запровадження науково обґрунтованих техніко-технологічних та організаційних рішень. Саме тому основу будь-якого кластеру мають складати представники підприємницької спільноти, що здійснюють свою діяльність в даному регіоні, а її конкурентоспроможність є критерієм ефективності функціонування кластеру як інтегруючої структури. В статті підкреслено, що розвиток інтеграційних структур на базі кластерних об’єднань сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності суб’єктів аграрного підприємництва. Автор зазначає, що переважна більшість позитивних аспектів даного процесу пов’язані з підвищенням якості використання наявного ресурсного потенціалу, насамперед, за рахунок доступу до сучасних техніко-технологічних рішень, а також їхньої адаптації до умов та вимог конкретного регіону та суб’єкта господарювання. В статті наголошується на необхідності створення інноваційних аграрних кластерів, базою для яких мають бути регіональні науково-навчальні центри. Автором обґрунтовуються такі напрями співпраці між науковим та бізнес-співтовариствами: розробка ексклюзивних техніко-технологічних схем організації конкурентоспроможного виробництва або адаптація існуючих відповідно до потреб конкретного господарства; оптимізація теоретико-методологічного забезпечення дослідження сучасних особливостей розвитку аграрного виробництва, враховуючи його багатоукладний характер; підготовка фахівців для організації ефективного ведення підприємницької діяльності, враховуючи специфіку малого та середнього аграрного підприємництва, а також сільськогосподарських підприємств сімейного типу на засадах високого рівня товарності; моніторинг процесів регіонального розвитку аграрного виробництва з метою визначення основних трендів функціонування галузі.