Піщані ґрунти та стан лісорозведення у зоні інтенсивної дефляції України

Надмірна розораність земель України спричинила інтенсивний розвиток ерозійних процесів і як наслідок – деградацію її ґрунтового покриву. Для зупинення процесу деградації необхідно вилучити з обробітку від 6,5 до 10 млн га малопродуктивних земель, здебільшого у Степу, територія якого є найбільш розораною. Частину вилучених земель передають під заліснення. З’ясовано, що найбільші обсяги лісорозведення останніх десятиліть збігаються з виконанням Державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2015 рр., упродовж якої під заліснення було прийнято близько 210 тис. га малопродуктивних земель, здебільшого (понад 190 тис. га) держлісгоспами степового регіону. На 01.01.2019 р. загальна площа прийнятих, але незаліснених земель, зменшилась до 44777 га, причому абсолютно більша їх частина (96,9%) припадає на держлісгоспи у Степу. Наведено показники приживлюваності та збережуваності лісових культур, створених під час лісорозведення у цій природно-кліматичній зоні, які є значно нижчими за нормативні. Показано, що максимальні площі загиблих культур у Степу зосереджені на територіях державних лісогосподарських підприємствах Донецького, Миколаївського та особливо Херсонського ОУЛМГ. Охарактеризовано дернові опідзолені піщані ґрунти, які, унаслідок вкрай несприятливих для сільськогосподарських культур властивостей (безструктурність, низькі вологоємність, гумусованість, трофність тощо), значною мірою передають під заліснення. Доведено, що рівень їхньої родючості цілком залежить від вмісту глинистих часток. Запропоновано маркери для визначення як дефляційного впливу на ґрунти піщаного складу, так і їхньої лісотипологічної оцінки.