МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ АНАЛІЗУ ЕТНІЧНОГО

Глобалізаційні процеси, що стали визначальним трендом сучасного світу, супроводжуються активізацією різноманітних етно-регіональних рухів. Це викликає зрозумілу увагу до етносоціальної проблематики. Цілком природним при цьому є звернення до питань методологічного характеру. Попри значну кількість досліджень в межах даного проблемного поля, консенсусу щодо розуміння етнічного та концептуальних засад його осмислення на даний час не спостерігається. Відтак основною метою даної статті є окреслення методологічних засад аналізу феномену етнічного, що сприятиме максимально адекватній експлікації різних аспектів відповідного проблемного поля. Аналіз наявних в науковому дискурсі філософських, культурологічних, етнологічних тощо інтерпретацій поняття етнічного, створив підстави для авторської його інтерпретації як відносно сталої сукупності лінгвістичних, релігійних, психологічних, культурних, територіально-історичних тощо характеристик та самоідентифікацій, що слугують смисловим ядром консолідації того чи іншого етносу та, водночас, виокремлення його з-поміж інших. Таке розуміння не претендує на універсальність та завершеність і виступає лише засобом подальшого аналізу етнічного шляхом співвіднесення дійсності з цією раціональною моделлю. В одних випадках зазначені в ній характеристики можуть домінувати. В інших – виступати в латентній або й взагалі деформованій формі, що й створює підстави для суттєво відмінних інтерпретацій феномена етнічного, які здійснюються до того ж з різних методологічних позицій. Останні, з огляду на багатогранність проблеми етнічного та принципове різноманіття способів пізнання, цілком природні. Однак найбільша користь від їхнього використання можлива лише вразі його комплексного характеру.