Образ Заходу в уявленнях Г. П. Ґалаґана

Мета статті полягає у реконструкції уявлень Г. П. Ґалаґана про Захід. Актуальність теми обумовлена її дисциплінарним виміром – «нова просторова історія», «нова історична біографістика», імагологія, соціальна історія, та вибором персоналії, яка виступає метою і засобом вивчення уявлень, оскільки Григорій Павлович Ґалаган, відомий меценат, громадський діяч, представник інтересів спільноти Лівобережної України перед місцевим та центральним урядом, був водночас репрезентантом дворянської культури свого часу. Вивчення просторових уявлень окремих індивідів або соціальних груп дає можливість поглянути на процес міжкультурної взаємодії з точки зору його учасників та співставлення «свого», «чужого», «іншого», що тісно пов’язано з проблемою самопізнання, пошуку самоідентифікації, вироблення колективної ідентичності, у тому числі й національної. Методологічною основою стали принципи науковості та історизму, які орієнтують досліджувати епоху та людину певної доби з урахуванням особливостей тогочасної культури, загальнонаукові методи (аналіз та синтез) та методи історичної науки (хронологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний, історіографічний, джерелознавчий), а також підходи «нової просторової історії» з орієнтацією на вивчення соціального простору та «нової історичної біографістики» з її орієнтацією на вивчення «людини другого плану». Основні результати полягають у з’ясуванні місця подорожей у формуванні просторових уявлень соціальної еліти. Першочергову увагу звернуту на закордонні мандрівки, які стали важливою складовою дворянської культури першої половини ХІХ ст. На основі аналізу джерельного комплексу, що представлений щоденником-журналом молодого Г. П. Ґалаґана та приватним листуванням, які містять розлогі рефлексії щодо вражень від закордонних мандрівок 1841–843 рр., 1850–1851 рр., 1861 р., 1866 р., виявлено зміни у сприйнятті країн та народів Західної Європи, ставлення до західної цивілізації та до малої Батьківщини, а також особливості його самоідентифікації.