Застосування теорії трансакційних витрат у контексті реформування податкової системи України

Останнім часом спостерігається стрімкий розвиток неоінституціональної економічної теорії, що включає, зокрема, теорію трансакційних витрат. У західній економічній науці ця теорія широко застосовується в дослідженні діяльності громадського сектора. До однієї з трансакцій громадського сектора можна віднести й оподаткування. Мета дослідження – обґрунтування підходів теорії трансакційних витрат щодо податкового менеджменту в умовах реформування системи державного урядування України та поступової інтеграції до європейських структур. Використано загальнонаукові методи: пізнання, системного аналізу, аналізу та синтезу, а також порівняння. Досліджено оподаткування як певний акт угоди між державою та бізнесом. Поповнюючи державний бюджет за рахунок податкових надходжень, держава вирішує важливі питання соціально-економічного розвитку та має ресурс для свого функціонування. Підприємці зацікавлені в забезпеченні держави фінансовими ресурсами, оскільки держава – постачальник суспільних благ і ефективна структура регулювання ділової активності. Доведено, що відносини між державою та бізнесом мають трансакційний характер. При цьому податки розглянуто як певні трансакційні витрати, тобто плата за користування суспільними благами й інституціями, що регулюють ділові відносини та встановлюють «правила гри» на ринку. Обґрунтовано, що теорія трансакційних витрат дає змогу комплексно дослідити взаємодію державних структур з платниками податків з урахуванням невизначеності, інформаційної асиметрії, обмеженої раціональності, опортуністичної поведінки, специфічності інтересів, контрактних ризиків тощо. Установлено, що саме ця теорія дає повну характеристику взаємного співробітництва між владою та бізнесом у процесі формування податкової політики та реалізації функцій податкового менеджменту. Наукову новизну дослідження забезпечує запропонована теорія трансакційних витрат для наукового обґрунтування податкового менеджменту в період структурних перетворень економіки. Практичним результатом є застосування інституціональних підходів до формування напрямів реформування податкової системи України та її переходу від суто фіскальної до інвестиційної моделі з урахуванням усіх учасників процесу оподаткування, а також сприянням подоланню суперечностей між ними та опортунізму в поведінці. Перспективним напрямом подальших досліджень у цій сфері є застосування неоінституціонального підходу на мікрорівні для аналізу трансакцій між платниками податків та державними структурами, а також подолання інформаційної асиметрії в процесі реалізації функцій податкового менеджменту.