Атрибуції поняття практики: колізії означення і пошуки верифікацій

Стаття присвячена аналізу поняття практики, основним його атрибуціям. Аналізуються основні характеристики явища з позиції як різних концептів, так і в контексті формування теорії практик та соціології повсякденності. Перелік цих характеристик у повній мірі описує специфіку практики як такої в сенсі соціальної дії, елемента культури, конструкта свідомості й маркера соціологічного вимірювань. На основі аналізу праць апологетів теорії практики (як класиків, так і сучасників) ми можемо виділити наступні критерії практики, що визначають її як таку і відрізняють її від різноманітності дій та рухів: перше – неусвідомлюваність, друге – автоматизм виконання, третє – повторюваність, четверте – культурообумовленість, п’яте – тілесність, шосте – рухливість, сьоме – індексичність, вимірюваність, восьме – правилообумовленість, конвенційність. Визначені характеристики є загальними для практик, незалежно від того, з якої позиції вони розглядаються і до якого типу відносяться. Саме вони визначають практику як практику, відрізняючи її від інших елементів культурної системи.