Проблематика освітніх закладів інтернатного типу в дискурсі соціології виховання

У статті розглянуто проблеми діяльності освітніх закладів інтернатного типу з позицій сучасного соціологічного дискурсу. Проаналізовано предметну галузь соціології виховання у зв’язку з особливостями соціалізації вихованців інтернатних закладів. Запропоновано концепт сурогатної спорідненості як тип відносин вихователів інтернату з вихованцями. Сурогатна спорідненість передбачає: відповідальність не тільки посадову, а й особистісну; нееквівалентний обмін, коли вихователь віддає дитині свій час і сили, не чекаючи від неї певних винагород взамін; продовження довірчих відносин не тільки в рамках навчально-виховного закладу, а й за його межами; інтерес і турботу не тільки за успіхи в навчанні та дотриманні дисципліни, але й за всебічний розвиток особистості дитини. Первинна і вторинна соціалізація в інтернатному закладі зливаються, оскільки роль батьків у первинній соціалізації відіграють вихователі, які формально є агентами вторинної соціалізації. Охарактеризовано залежність життєвих траєкторій випускників від моделі особистості, яку формує інтернатний заклад: маргінальної, середньої, кар’єрної або креативної. Встановлено необхідність урахування соціокультурних і природних факторів при аналізі впливу виховного процесу на побудову життєвих траєкторій випускниками інтернатних закладів.