Духовні практики даосизму

У статті розглянуто духовні практики даосизму. Встановлено, що духовний шлях в даосизмі має основну кінцеву мету – досягнення вічної, незнищенної особистості через медитативне преображення і зведення нижчих психічних сил до їх вищих станів. Для досягнення цього, даос практикує спеціальні практики, які включають в себе поряд з заняттями технікою медитативного споглядання і різні гімнастичні, дихальні і тому подібні вправи, а також (на значному відрізку своєї історії) - лабораторну («зовнішню ») алхімію. Серед духовних практик даосизму головною є медитація, яка має мало спільного з тими чи іншими зовнішніми прийомами. Даоська медитація приводить людину до єдності, з’єднує цю єдину людину з космосом і суспільством. Автор зробила висновок, що на шляху самовдосконалення даос, під керівництвом вчителя, проходить ряд чітко визначених етапів, отримуючи суто індивідуальні настанови. Духовні практики, подібні до даоських, були широковідомі і в інших релігійно-філософських системах. Однак семантика даоських практик є суттєво іншою, так само як їх функції в структурі релігійної практики в цілому.