Політичні реформи в Україні: перехід від трансформації до модернізації

Статтю присвячено аналізу сутнісних характеристик процесу політичних реформ в умовах складної ситуації у політичній сфері українського суспільства, а також визначенню основних потенційних напрямків подальших змін. Суттєвою глобальною політичною трансформацією є творення суверенної, незалежної України. Можна казати, що пройшло формування гілок влади, парламенту, зовсім нового для того часу інституту Президента. Поступово склалася багатопартійна система, створювалися громадські та громадсько­політичні організації. У 1996 р. була прийнята Конституція, але відсутність політичної консолідації політичного класу (еліти), боротьба за посади, ігнорування інтересів широких народних мас, використання політичних сил інших держав для внутрішньополітичної боротьби зробило всі ці досягнення суто формальними. Сучасний етап розвитку держави характеризується перманентною кризовою ситуацією, яка охоплює політичну сферу. Аналіз робіт учених (М. Михальченко, В.П. Горбатенко, М.О. Паламарчук, В. Трачук та інші) дозволили охарактеризувати проблеми і причини української моделі політичної модернізації. У статті зроблено висновок про те, що трансформація політичних інституцій в Україні не була підкріплена модернізацією і зазнала краху. Вона відбувалася відповідно до характеристик, передбачених для країн з авторитарно­тоталітарним минулим та характеризується незавершеністю, нерівномірністю, нестійкістю багатьох процесів, наявністю великої кількості ризиків і відступів від базових варіантів перетворень.