Особливості етнополітичного розвитку населення підросійської України на межі ХІХ - ХХ ст.

У даній статті визначено особливості етнополітичного розвитку населення підросійської України. З’ясовано, що наприкінці ХІХ ст. український народ за своїм кількісним складом був одним з найчисельніших серед народів Європи. Особливо швидкими були темпи приросту протягом ХІХ ст. на тих українських землях, які перебували у складі Російської імперії. За матеріалами Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 р., а також за іншими даними, у світі проживало близько 26,4 млн. українців. З того числа в Росії налічувалося 22 380,6 тис. осіб (84,46%), Австро­Угорщині —3 814,9 тис. осіб. (14,40%). Близько 215 тис. осіб (менше 1%) проживало поза межами обох імперій. В роботі простежено динаміку чисельності та розміщення як власне етнічних українців, так і населення України загалом. Охарактеризовано населення України з його значними відмінностями, зумовленими, насамперед, політичними й економічними факторами, пов’язаними з поширенням масової етносоціальної самосвідомості, пожвавленням і поширенням національного руху, створенням нової української культури, розвитком усіх галузей життя. Як за територією, так і за чисельністю серед населення національних меншин Російської імперії саме українці були провідною нацією. Серед основних складових, притаманних кожній нації, в українців чітко вираженими були літературна мова, багатовікові традиції, наявність власної інтелігенції.