Військова організація та командування античних армій Північного Причорномор’я

Ця стаття присвячена опису, аналізу та узагальненню особливостей організації командних структур армій античних держав Північного Причорномор’я: Ольвії, Херсонесу, Боспору. Автор упевнений, що основою збройних сил цих держав було громадянське ополчення – вільні, економічно незалежні земле­власники, наділені найширшим обсягом політичних і соціальних прав чоловіки – повноправні громадяни. Відповідно, контингенти ополченців очолювалися обраними народними зборами стратегами. Народ у разі потреби також затверджував командирів найманих загонів. У монархічному Боспорі поширилася практика залучення значної кількості найманих контингентів, що утримувалися за рахунок прибутків царської скарбниці та спеціального прямого податку. Командування боспорського війська лише на нижчих щаблях походило з полісних магістратур. Середній і вищий рівень «офіцерського корпусу» Боспору призначався монархом з числа земельної, чиновної і військової аристократії. Серед таких аристократичних родів були вихідці як з еллінського, так і з варварського середовищ. Наприклад, у римський період на Боспорі фіксується формування загонів катафрактної кінноти, зразком для якої слугувалио озброєння і тактика сарматської кочової знаті аспургіан, сіраків, аорсів тощо.