Спортивний агон і смерть: екзистенціальний характер кореляції

Автором досліджуються імпліцитні взаємозв’язки між спортивною агоністикою, психофізичною суб’єктивністю спортсмена і проблемами усвідомлення постійної присутності смерті в житті людини. Перевага віддається спорту великих досягнень як такому виду агону, в який людина гранично залучена і в якому конституює себе власними зусиллями, реалізує своє особистісне покликання, тобто виступає автором, і власної долі і власної тілесності. У звертанні до надбань філософії екзистенції та релевантних досліджень філософських проблем смерті доведено, що між практикою спорту та проблемою смерті існує не тільки культурноісторичний зв’язок, але й кореляція екзистенціального характеру. Автором показано, що ця кореляція обумовлена низкою факторів. Головними з них є такі: вплив усвідомлення мотиву смерті на вибір спорту як сфери самоактуалізації людини і на ступінь залученості в цей процес; можливості до трансцендування, які надає практика спортивного агону; можливості вислизання від обумовленості будьякими дискурсами, в тому числі – дискурсом смерті, в процесі агону; авторська сутність тілесності спортсмена, завдяки чому спортивна агоністика може розглядатися як «вправа у вмиранні». Відзначається, що виявлені взаємозв’язки психофізичної суб’єктивності спортсмена і смерті мають екзистенціальний характер і як такі постають більш природними, ніж витіснення смерті на периферію свідомості, за рамки соціального простору і виведення смерті та мертвих за рамки символічного обороту групи, як це відбувається в сучасних суспільствах.