Особливості інституціоналізації споживацької поведінки в українському суспільстві

У середовищі соціальної та майнової нерівності характер споживацької поведінки індивіда дає йому можливість показати свою приналежність до певної соціальної системи. Споживання є не лише критерієм соціального статусу. Поведінка споживача є демонструванням приналежності до певної соціальної групи та ідентифікує його з певною системою культурних цінностей. В статті здійснена спроба дослідження логіки становлення споживацької поведінки індивіда як прояву його індивідуальності та індикатора індивідуальних смаків. Даний аналіз уможливлює пояснення латентних тенденцій розвитку ринку, виявлення специфіки внутрішньогрупової соціальної диференціації. Так як споживчі практики, марочні вироби чи брендові уподобання не тільки відображають сформовані культурні стилі, а й активно беруть участь у їх конструюванні. Споживацька поведінка значною мірою орієнтована на одержання задоволення та демонструванням свого соціального статусу. Споживацька поведінка є характерною на всіх етапах розвитку суспільства. В радянський період, до прикладу, споживацька поведінка мала певні якісні і кількісні характеристики, що відрізняють її від споживання в сучасному суспільстві. В сучасному «споживацькому суспільстві» люди намагаються задовольняти свої створені у мріях та підігріті рекламою бажаннях. В сучасному світі через стрімкий розвиток рекламного ринку, планка споживання досить висока. Однак, що стосується переважної більшості українців, у зв’язку з нинішньою економічною ситуацією матеріальний рівень домогосподарств значно погіршився, що безпосередньо відображається на споживацьких практиках українців.