Постреволюційний стан релігійної свідомості українського соціуму: меланж-ефект в очікуванні біфуркації

У статті автор, аналізує наявну динаміку релігійної свідомості українського соціуму крізь призму її  основних маркерів – ціннісних конфігурацій. Так, він ґрунтовно доводить, що унікальністю української «революційної» конфігурації ціннісної сфери стало те, що основою актуалізованих під час Революції Гідності цінностей Самостійності і Ризику­Новизни залишалась Традиція, яка переважно базується на слідуванні цінностям традиційного світогляду, тобто значимої ролі церкви і особистісної віри . В цьому принципова відмінність «революційної» конфігурації цінностей Майдану від тотожних зразків західноєвропейських країн, на які орієнтується сучасний українській соціум, і де Традиція все більше втрачає значення, а релігійна потреба заміщується ідеологією громадянської відповідальності, екологічної свідомості, соціальної активності. Для розуміння і пояснення різноспрямованих тенденцій у релігійній свідомості і віддзеркалюючої її ціннісної сфери, автор залучає концепт культурної традиції і відстоює позицію, що заявлений концепт може поставати адекватним інструментом соціокультурного аналізу ціннісних конфігурацій і їх динаміки, в умовах зокрема вітчизняних постреволюційних соціокультурних реалій.