Мікросоціальні детермінанти формування вербально-поведінкових соціальних практик взаємодії з психічно хворими

Cтигматизація психічно хворих охоплює всі сфери суспільного життя, починаючи з політики приватних та державних організацій, що укріплює стереотип психічної стигми в усіх соціальних групах. В сукупності це призводить до подальшої прогредієнтної соціальної ізоляції та дезадаптації психічно хворих. У цьому контексті все більшого значення набуває вивчення особливостей вербально­поведінкових практик взаємодії з психічно хворими окремих соціальних груп із метою розуміння їх наповнення, визначення першопричин та прогнозування наслідків, як факторів стигматизації та чинників, що заважають соціалізації психічно хворих. Метою дослідження стало дослідити особливості мікросоціальних детермінант формування вербально­поведінкових соціальних практик взаємодії з психічно хворими. Для виконання поставленої мети застосовувалися такі методи дослідження: аналіз, синтез, соціологічне опитування (інтерв’ювання, анкетування); контент­аналіз. У роботі розглянуто мікросоціальні детермінанти формування вербально­поведінкових соціальних практик взаємодії з психічно хворими. Особливу увагу приділено особливостям вікових, гендерних та соціально­статусних детермінант формування вербально­поведінкових соціальних практик взаємодії з психічно хворими. Встановлено, що уявлення щодо психічно хворих, сформовані у юнацькому віці, відрізнялися довготривалістю за рахунок своєї інтелектуалізаці і, на рівні із уявленнями, сформованими у дитинстві, обумовлювали практики взаємодії з психічно хворими на все подальше життя. Для респондентів із вищою освітою та високим соціальним статусом були характерні більш гуманістичні та толерантні практики взаємодії з психічно хворими на тлі можливості приховано­негативістичного ставлення до психічно хворих, яке знаходило своє відображення у соціальних практиках в обхід декларованій позиції.