Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз

У сучасних геополітичних умовах найвищу цінність тієї чи іншої країни закладено в її цивілізаційній суб’єктності, яка й робить державу дійсно незалежною. Показано, що без суб’єктності незалежність стає лише формальністю, маскою, що прикриває залежність країни від сильних геополітичних гравців. Саме тому надзвичайно важливою є стійкість (резильєнтність) цивілізаційної суб’єктності країни, яку автори характеризують як національну резильєнтність. На основі розробленої авторами методології метаантропологічного потенціалізму національну резильєнтність визначено як стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішного протистояння зовнішнім і внутрішнім загрозам, і більше того, як передбачення викликів та пошук відповідей на них заради гідної самореалізації та гуманістичного розвитку людини. Проаналізовано зовнішній та внутрішній виміри національної резильєнтності, а також її пріоритетні напрями. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності й національної безпеки, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності.