ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ У ФОРМУВАННІ ТЕХНІКИ ПЛАВАННЯ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ З РІЗНОЮ СИЛОЮ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Мета: дослідити вплив методик формування техніки плавання у плавців 7–8 років і вплив їх індивідуальних особливостей нервової системи на ефективність оволодіння фізичними вправами.Матеріал і методи: дослідження проводилося протягом трьох місяців з юними плавцями (n=141), які вивчали техніку спортивних способів плавання. Попередньо вони були обстежені на предмет сили нервової системи за збудженням за трьома методиками: руховою – характер наклону кривої (ХНК), теппінг-тест, завадостійкість.Результати: досліджено вплив різних методів початкового навчання плаванню на успішність становлення рухових умінь у дітей 7–8 років з різною силою нервової системи відносно збудження. Використовувалися репродуктивний метод, проблемне навчання та їх сполучення. Діти були поділені за силою нервової системи на групи: «сильні», «середні» та «слабкі».Висновки: за результатами досліджень виявилося, що найбільш успішним навчання вправам було при використанні на перших 2–3-х заняттях репродуктивного методу з подальшим використанням проблемного навчання. Щодо дітей з різною силою нервової системи, то згідно з висновками багатьох дослідників середній тип за кількістю перевищує інші типи разом взяті і тому слід орієнтуватися саме на них. Якраз найбільш ефективним для дітей з середньою нервовою системою виявилося вище описане навчання. Ключові слова: сила нервової системи, методи навчання, плавання.