ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ВЕКТОР УКРАЇНСЬКИХ СТУДІЙ ПРО РОЗВИТОК ІНШОМОВНОЇ ОСВІТИ В ЗАРУБІЖЖІ

У статті проаналізовано територіально-географічний вектор українських студій про розвиток іншомовної освіти в зарубіжжі. Для предметного репрезентативного вивчення цієї проблеми методом головного масиву було охоплено близько 70 дисертацій і двох десятків монографій, а вибірковим методом – близько сотні статей. На основі аналізу їхніх назв і змісту  визначено чотири основні територіально-географічні вектори дослідження іншомовної освіти у зарубіжжі: 1) регіональний – у вигляді державно-політичних об’єднань та історико-культурних регіонів світу; 2) країнознавчий – визначає спектр і пріоритети вивчення освітніх систем в окремих країнах; 3) українознавчий – відображає вивчення зарубіжної іншомовної освіти крізь призму адаптації її досвіду в Україні. Аналіз наукових студій про розвиток іншомовної освіти в зарубіжжі виявив вузькість їхнього територіально-географічного вектору. Це проявилося у зосередженні уваги на п’яти-шести країнах західноєвропейського регіону (Велика Британія, Німеччина; Франція; Швеція, Польща) та США. Меншою мірою вивчався розвиток іншомовної освіти у ще близько десяти державах. Таким чином, абсолютна більшість інших країн світу залишилася поза увагою українських науковців. Означені тенденції і пріоритети зумовлені євроінтеграційним курсом України.