ВЗАЄМИНИ ЛЕВА БАЧИНСЬКОГО І КИРИЛА ТРИЛЬОВСЬКОГО: ВІД ДІАЛОГУ ДО КОНФРОНТАЦІЇ (кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.)

Предметом статті є відносини Л. Бачинського і К. Трильовського в руслі українського національно-визвольного руху кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Основу джерельної бази дослідження становлять справи фондів ЦДІАЛ України, ЦДАВО України, Держархіву Івано-Франківської обл., автобіографічні праці Л. Бачинського і К. Трильовського та матеріали тогочасної газетної періодики. Методологічною основою статті є принципи об’єктивності, історизму, різноманітності джерельної бази. У роботі використано методи аналізу і синтезу, проблемно-хронологічний, біографічний методи для вивчення життя та діяльності історичної постаті, метод внутрішньої критики джерел. Автор статті приходить до висновку, що взаємини Л. Бачинського і К. Трильовського пройшли шлях від співпраці та дружніх відносин до відкритих конфліктів і політичної конфронтації. На рубежі ХІХ–ХХ ст. обидва політики були провідними діячами РУРП-УРП, а в 1907–1918 рр. стали послами австрійського парламенту. Початок суперечностей між двома радикалами було покладено після обрання Л. Бачинського головою УРП. Внаслідок загострення протистояння із К. Трильовським у 1910 р. Л. Бачинський змушений був залишити посаду керівника партії. Конфлікт отримав своє продовження в період ЗУНР, коли у 1919 р. К. Трильовський спричинився до розколу УРП та виокремлення із неї власної партії – СРП. Остання фаза протистояння між двома політиками відбулася у ході виборів до польського парламенту в 1928 р., коли з ініціативи К. Трильовського було засновано УСРП-лівицю. Конфлікт між двома політиками був фактором, який протягом більше двадцяти років відігравав негативну, деструктивну роль у радикальній течії західноукраїнського політикуму. Ключові слова: Лев Бачинський, Кирило Трильовський, Русько-українська радикальна партія (Українська радикальна партія), Селянсько-радикальна партія, Українська соціалістично-радикальна партія-лівиця, “Громадський голос”.