Генеза наукових підходів до дефініції “здоров’язбереження”

У статті аналізуються підходи до визначення поняття “здоров’язбереження”, що поєднують у собі всі сфери соціального життя пов’язані із захистом, збереженням, формуванням та зміцненням здоров’я громадян держави. Актуальність дослідження пояснюється значенням “здоров’язбереження” в розв’язанні соціально значущої проблеми охорони здоров’я особистості через залучення до здорового способу життя; великим потоком педагогічних досліджень в цій області; необхідністю приведення в систему розрізнених теоретичних знань. Виявлення особливостей окремих теорій необхідно для їх подальшого розвитку та впровадження в практику, для забезпечення наступності теоретичних досліджень. Досліджено, що здоров’язбереження формує поведінку, охоплює цілісну систему ціннісно-смислових установок, емоційно-вольового досвіду, спрямована на самопізнання, саморозвиток і самовдосконалення індивідуального здоров’я, базується на готовності до практичної діяльності по збереженню здоров’я.