ДИНАМІКА АНТИОКСИДАНТНО-ПРООКСИДАНТНОГО БАЛАНСУ ТОНКОЇ КИШКИ ПІД ВПЛИВОМ ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ, УСКЛАДНЕНОЇ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ КІНЦІВКИ, ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ КАРБАЦЕТАМОМ

Вступ. Поширення тероризму і локальних збройних конфліктів призвело до підвищення частоти вогнепальних уражень з масивною зовнішньою кровотечею з кінцівок. Своєчасне накладання кровоспинного джгута на термін до 2 год вважають єдиним засобом рятування життя. Однак вплив гострої крово­втрати й ішемії-реперфузії кінцівки на антиоксидантно-прооксидантний баланс тонкої кишки вивчено недостатньо. Немає даних щодо ефективності за цих умов карбацетаму, який проявляє антиоксидантну дію. Мета дослідження – зʼясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на антиоксидантно-прооксидантний баланс стінки тонкої кишки та ефективність корекції виявлених порушень карбацетамом. Методи дослідження. Експерименти виконано на 108 нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усіх тварин поділили на 5 груп: контрольну і 4 дослідних. Під тіопентал-натрієвим наркозом у 1-й дослідній групі моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, у 2-й – гостру крововтрату, у 3-й – ці ушкодження поєднували. У 4-й дослідній групі щурам із гострою крововтратою та ішемією-реперфузією кінцівки внутрішньочеревно вводили карбацетам у дозі 5 мг/кг маси тіла тварини. Через 1 та 2 год, а також через 1, 7 і 14 діб у гомогенаті тонкої кишки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти, каталазну активність, розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ). Результати й обговорення. Моделювання лише ішемії-реперфузії кінцівки зумовлювало зростання величини АПІ в тонкій кишці з максимумом через 1 добу експерименту, що свідчило про домінування антиоксидантних механізмів у відповідь на сукупність системних порушень, які виникають в організмі в реперфузійний період. Під впливом гострої крововтрати величина АПІ в тонкій кишці протягом 1 та 2 год експе­рименту компенсаторно збільшувалась порівняно з контролем, проте в подальшому різко зменшувалась і була істотно нижчою від контролю до 14-ї доби. Поєднання ішемії-реперфузії кінцівки та гострої крововтрати спричиняло зменшення величини АПІ в тонкій кишці вже через 1 год експерименту. Впродовж усього терміну спостереження показник у цій дослідній групі був істотно нижчим, ніж у групах, в яких окре­мо моделювали ішемію-реперфузію кінцівки та гостру крововтрату. Введення карбацетаму нівелювало прооксидантний вплив досліджуваного ураження на тканини тонкої кишки протягом 7–14 діб застосування. Висновки. Моделювання ішемії-реперфузії кінцівки на тлі гострої крововтрати супроводжується зменшенням величини АПІ в тонкій кишці вже з 1 год експерименту, і впродовж усього терміну спостереження вона істотно нижча, ніж в інших дослідних групах. Застосування протягом 7–14 діб реперфузійного періоду карбацетаму сприяє збільшенню величини АПІ в тонкій кишці, що свідчить про антиоксидантну дію препарату за умов модельованої патології.