РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ УСКЛАДНЕНЬ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ З ВИКОРИСТАННЯМ БІОПОВ’ЯЗОК

Резюме. Центр медичної статистики МОЗ України в 2017 р. зафіксував 2757,7 млн осіб із цукровим діабетом. Однак у зв’язку з прихованими формами кількість хворих в Україні у 2–3 рази вища від вищезазначеної. Рановий процес у хворих із синдромом діабетичної стопи має свої особливості перебігу, тому вимагає застосування спеціальних перев’язувальних матеріалів. Мета дослідження – поліпшити результати хірургічного лікування хворих з ускладненими формами діабетичної стопи, зменшити час і покращити результати загоєння ран після оперативних втручань. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 29 пацієнтів з ускладненими формами стопи діабетика за загальноприйнятою методикою і 34 хворих, яким застосовували біопов’язки. Контроль ранового процесу здійснювали дослідженням мазків на наявність таких елементів: кількість лейкоцитів, характеристика фагоцитозу, а також інші клітинні елементи крові й сполучної тканини. Результати. У мазках-відбитках обох груп хворих зменшувався в часі відсоток деструкції лейкоцитів. На 4-ту добу в основній групі показник становив 90,19 %, в контрольній групі – 95,65 %; на 8-му – 20,17 та 33,89 %; на 10-ту добу – 1,5 та 5,32 % відповідно. Достовірне зниження кількості незавершеного і дегенеративного видів фагоцитозу відносно завершеного в основній групі, порівняно з контрольною, отримано на 4-ту і 14-ту доби ранового процесу. При бактеріологічному дослідженні були отримані позитивні результати посіву і виділено 25 культур бактерій. Швидкість епітелізації в основній групі дорівнювала 4,4–4,6 % на добу, порівняно з контрольною групою, де вона складала 1,7–2,2 % на добу. Висновки. Порівняльна оцінка результатів показала ефективність застосування культивованих тканинних еквівалентів на основі алофібробластів у місцевому лікуванні ускладнень стопи діабетика порівняно з традиційними препаратами.