ВПЛИВ ЗАГОСТРЕННЯ ХРОНІЧНОГО БРОНХІТУ НА ПЕРЕБІГ АЛКОГОЛЬНОГО ЦИРОЗУ ПЕЧІНКИ

Алкогольний цироз печінки – це дифузне захворювання, що характеризується фіброзом і трансформацією нормальної архітектоніки печінки із заміщенням останньої сполучною тканиною та утворенням вузлів, а основною причиною його виникнення є систематизоване постійне зловживання помірними або великими дозами алкоголю.Мета дослідження – оцінити вплив загострення хронічного бронхіту (ХБ) на перебіг та прогресування алкогольного цирозу печінки (АЦП).Матеріали і методи. Обстежено 100 пацієнтів із діагностованим алкогольним цирозом печінки (АЦП), 82,00 % чоловіків і 18,00 % жінок віком (47,2±3,9) року: 48 хворих на АЦП класу В за Чайльдом–П’ю без поєднання зі ХБ (перша група); 52 хворих на АЦП класу В за Чайльдом–П’ю у поєднанні з ХБ у фазі загострення (друга група). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб. Діагноз АЦП встановлювали відповідно до Адаптованої клінічної настанови “Алкогольна хвороба печінки” (2014) та протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю “Гастроентерологія” (наказ МОЗ України № 271 від 13.06.2005), “Алкогольний гепатит” (наказ МОЗ України № 826 від 06.11.2014).Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що загострення хронічного бронхіту супроводжується збільшенням частоти астено-вегетативного (33,81 %), диспепсичного (19,39 %), інтоксикаційного (51,29 %) синдромів, жовтяниці (16,98 %), спленомегалії (19,23 %), появою асциту (21,48 %), що вказує на прогресування декомпенсації ЦП. Цитолітичний синдром у хворих на АЦП при загостренні ХБ проявлявся підвищенням вмісту білірубіну в 4,5 раза, збільшенням активності АсАТ – у 4,8 раза, АлАТ – в 5,7 раза, ГГТП – у 5,6 раза, тоді як у хворих на ЦП без ХБ ці показники збільшувалися у 3,7; 2,8; 1,9; 3,8 раза відповідно, порівняно зі здоровими. Холестатичний синдром у хворих на АЦП при загостренні ХБ характеризувався збільшенням активності ЛФ і ГГТП у 4,5 раза і 5,6 раза відповідно; тоді як у хворих на ЦП без ХБ ці показники збільшувалися меншим чином – у 3,6 раза і 3,8 раза порівняно зі здоровими. У пацієнтів обох груп відзначено підвищення значення МНВ вище нормативних показників, відповідно у 1,5 раза для хворих першої групи й у 2,4 раза – для другої.Висновки. У хворих на АЦП загострення супутнього хронічного бронхіту сприяє прогресуючому перебігу захворювання і його декомпенсації з посиленням цитолітичного, мезенхімально-запального, холестатичного синдромів і збільшенням печінкової недостатності.