СКЛАДНОЩІ КОМПЛЕКСНОЇ КЛІНІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ НА ТЛІ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЇ ТРАВМИ

Госпітальна пневмонія (ГП) утримує одну з лідируючих позицій у структурі внутрішньолікарняної захворюваності та смертності. ГП є одним із найнебезпечніших інфекційних ускладнень тяжкої черепно-мозкової травми (ЧМТ). Клінічна діагностика пневмонії при травмі  досі залишається складним завданням, яке продовжують вирішувати.Мета дослідження – з’ясувати особливості  клініко-лабораторної  діагностики ГП, що розвинулася на тлі тяжкої ЧМТ.Матеріали і методи. Усього обстежено 166 хворих, в т. ч. 58 хворих з ізольованою  тяжкою ЧМТ (перша група) і 108 пацієнтів із ЧМТ, перебіг якої ускладнився розвитком ГП (друга група). У всіх хворих другої групи ГП було підтверджено наявністю інфільтратів на рентгенограмі органів грудної клітки (РГ ОГК). Діагноз ГП  встановлювали згідно з міжнародними рекомендаціями та чинним Українським протоколом діагностики та лікування пульмонологічних захворювань у дорослих (наказ МОЗ України №128 від 19.03.2007 р.). В обох групах ураховували скарги, фізикальне обстеження хворих та лабораторні дослідження, загальноприйняті в діагностиці ГП.Результати досліджень та їх обговорення. Отримано такі показники. Середній бал за шкалою коми Глазго (ШКГ) у першій групі склав (12,0±3,0) бала, в другій – (10,3±3,3) бала. Середня тривалість штучної вентиляції легень (ШВЛ) у першій групі була (4,2±2,7) доби, а в другій – (9,7±6,8) доби.Середня частота серцевих скорочень (ЧСС) виявилася в першій групі (77,9±10,3) та (95,0±11,3) другій групах. Середній показник температури тіла був(37,1±0,5) у першій та (38,7±0,8) – у другій групах. В першій групі показник  швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) був (8,8±4,9) мм/год, лейкоцити – 8,0х109±3,3, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) (2,0±0,8) од. У другій групі показник  ШОЕ був(30,6±13,4) мм/год, лейкоцити – 20,4х109±6,6, ЛІІ (5,9±3,4) од.Висновки. Загальноприйняті  клінічні та лабораторні методи діагностики госпітальної пневмонії мають різний (часто низький) рівень чутливості й специфічності, внаслідок чого жоден, окремо взятий критерій, не може бути золотим стандартом діагностики ГП. Беручи до уваги клінічну значимість ГП і високий ризик її розвитку в пацієнтів із ЧМТ, на сьогодні актуальним є питання дослідження нових методів діагностики ГП  з урахуванням найбільш чутливих показників та їх комплексного застосування.