ОНІХОГРИФОЗ, УСКЛАДНЕНИЙ ІНКАРНАЦІЄЮ НІГТЯ: ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОЇ ЕЛІМІНАЦІЇ ТА КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ

Досліджено деякі особливості клінічного перебігу та комплексного лікування, включаючи операційне видалення нігтів, у хворих на оніхогрифоз, асоційований із врослим нігтем (оніхокриптозом, інкарнацією нігтя). За п’ятирічний період ми обстежили та пролікували 98 пацієнтів із оніхогрифозом віком 52–86 років (67 чоловіків – 68,37 % вибірки та 31 жінки – 31,63 %), у 38 із них – на фоні цукрового діабету та у 24 – на фоні метаболічного синдрому. Диференційовано три варіанти дерматофітоми: передню центральну – з узуруванням до 25 % площі нігтя – 45 випадків, субтотальну – від 25 до 70 % (без захоплення росткової зони) – 38 спостережень, тотальну – від 70 до 90 % (з ураженням росткової зони нігтя) – інші 15 хворих. У всіх випадках дерматофітомою уражалася дистальна та центральна частини нігтьового ложа. Аналіз субоніхеального зішкрібка дозволив констатувати переважання червоної трихофітії, у 74 % випадків – в асоціації із пліснявими, у 26 % – з дріжджоподібними грибами; у 31% – із бактерійною флорою. Наявність мікотичноасоційованого піднігтьового панарицію діагностовано у 16 хворих на оніхогрифоз (16,33 % вибірки), в 11 пацієнтів – гнійну пароніхію (11,22 %), у інших 5 осіб цієї ж групи стверджено епоніхеальний абцес (5,10 %). Методи хірургічного лікування неускладненого оніхогрифозу та ускладненого вторинною інкарнацією нігтя удосконалено з урахуванням пато- та морфогенетичних властивостей деструктивного оніхомікозу, – видалення мікотичноуражених нігтів у таких хворих доцільно проводити через оніхолізовані структури з одномоментним видаленням дерматофітоми, гіперкератозів, ділянок вростання з гіпергрануляціями. У хворих на поліоніхомікоз видалення змінених нігтів виконували послідовними етапами під прикриттям окремих системних “пульсів” терапії ітраконазолом. У пацієнтів із такою комбінованою патологією було застосовано 4–5 п’ятиденних системних “пульсів” терапії ітраконазолом у дозі 400 мг/добу з паралельним застосуванням гепатопротекторів та корекцією коморбідної патології. Було проведено адекватне хірургічне лікування, яке, крім стандартного декомпресійного етапу (повного видалення нігтьової пластини), містило протирецидивний щодо повторного вростання компонент. У хворих основної групи після малотравматичної оніхектомії терміни загоєння (кіркування) операційних ран становили 12–23 дні (середня тривалість загоєння – 16 днів), зокрема, у хворих на цукровий діабет після аналогічного видалення нігтів, – 16–23 дні (середня тривалість загоєння – 19 днів) ці дані наближалися до показників у групі контролю; у пацієнтів із цукровим діабетом після “класичної” оніхектомії ці показники становили відповідно 24–30 днів (середня тривалість загоєння – 26 днів), у групі контролю – 14–22 дні (середня тривалість загоєння – 18 днів). Післяопераційних ускладнень підтверджено не було.