Особливості цитокінового профілю та імунного статусу у хворих на кондиломи аногенітальної ділянки

Мета роботи: вивчити зміни клітинного та гуморального імунітету у хворих на гострокінцеві кондиломи аногенітальної ділянки та визначити ступінь порушень; дослідити стан цитокінового профілю у хворих на ГК аногенітальної ділянки як факторів прогнозування перебігу післяопераційного періоду та ефективності лікування. Матеріали і методи. Обстежено 105 хворих на ГК аногенітальної ділянки: 63 (60 %) жінки та 42 (40 %) чоловіки. Вивчено стан клітинного та гуморального імунітету та рівень цитокінів TNFa, IL-4, IL-6, IL-8. Результати досліджень та їх обговорення. Частота хронічних соматичних захворювань склала 96 (91,43 %). Визначено достовірне зниження абсолютної та відносної кількості лімфоцитів та їх Т-популяцій. На тлі Т-лімфопенії визначено підвищення рівня В-лімфоцитів (CD22) в абсолютній та відносній кількості та Ig A та Ig G, що свідчить про наявність хронічного запального процесу та / або вірусного запалення з виснаженням Т-ланки імунітету. Рівень IL-4 був вищим, ніж у контрольній у 2,4 раза, та дорівнював (4,14 ± 0,24) пг/мл; IL-8 – у 1,9 – (29,82 ± 3,15) пг/мл; TNFa – у 3,0 – (7,64 ± 0,93) пг/мл; IL-6 – у 2,7 – (3,77 ± 0,45) пг/мл. Виявлено залежність рівня TNFa, IL-6, IL-4 та IL-8 від розповсюдження гострокінцевих кондилом та присутності супутнього перифокального запалення з найвищими значеннями при кондиломах Бушке–Левенштейна, тоді як у хворих на поодинокі гострокінцеві кондиломи цитокіновий профіль не відрізнявся від контрольної групи. У хворих на гострокінцеві кондиломи аногенітальної ділянки зсуви в ланках клітинного та гуморального імунітету характеризуються виснаженням ланки клітинного імунітету – загальною лімфопенією, Т-лімфопенією зі зниженням їхньої абсолютної та відносної кількості в усіх субпопуляціях, підвищенням рівня В-лімфоцитів, Ig G та Ig A. Підвищення рівня цитокінів IL-4, IL-6, IL-8 та TNFa у хворих на ГК аногенітальної ділянки відображає ступінь розповсюдження гострокінцевих кондилом та відповідає характеру перифокального запального процесу, що доцільно використовувати як фактор прогнозування перебігу післяопераційного періоду та ефективності лікування.