Рецидив пахової грижі: вплив супутньої патології

Мета роботи:  дослідити прямий вплив супутньої патології на ймовірність розвитку рецидиву пахової грижі. Матеріали і методи. Проведено комплексне обстеження 31 пацієнта, які проходили стаціонарне лікування з приводу рецидивних пахових гриж (IV тип за L. M. Nyhus, 1993). Оскільки пахову грижу (K40 за МКХ 10) переважно діагностують в осіб працездатного віку, для розподілу пацієнтів за віком використано класифікацію експертів ООН для соціально-економічних і демографічних розрахунків, а хворих віднесли до однієї з груп, відповідно: 15–24 роки – ранній працездатний вік (n=12); 25–54 роки – основний працездатний вік (n=19). Під час дослідження визначали терміни виникнення рецидиву пахової грижі, тип первинної герніопластики. Розподіл пацієнтів за типом супутньої патології здійснювали за МКХ-10. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що у пацієнтів вікової групи ≥ 25 років виявлена супутня патологія за даними кореляційного аналізу не мала достовірного зв’язку з   виникненням рецидиву. Натомість у пацієнтів вікової групи <25 років встановлено сильний позитивний зв’язок між такими супутніми захворюваннями, як варикозна хвороба вен нижніх кінцівок (0,89), гастроезофагорефлюксна хвороба (0,84), геморой (0,91), синдром гіпермобільності суглобів (0,78). Обґрунтуванням цих даних необхідно вважати системність ураження сполучної тканини в осіб молодого віку, які лежать в основі патологічних змін вище вказаних захворювань та зумовлюють високу частоту рецидивів та короткі терміни його виникнення після первинної герніопластики (до 5 років – 83,33 %).