Динаміка діурезу і швидкості клубочкової фільтрації у щурів із двобічною оваріоектомією в період пізніх проявів травматичної хвороби та ефективність гормональної замісної терапії

Мета роботи: з’ясувати вплив краніоскелетної травми на динаміку діурезу та швидкості клубочкової фільтрації у щурів із двобічною оваріоектомією в період пізніх проявів травматичної хвороби та оцінити ефективність гормональної замісної терапії. Матеріали і методи. Експерименти виконано на 42 нелінійних білих щурах-самках масою 200–220 г. Модель гіпоестрогенного стану виконували шляхом операційного видалення гонад. Через 1 міс. після видалення гонад у щурів моделювали краніоскелетну травму. З метою корекції в окремій підгрупі щурів із видаленими гонадами та краніоскелетною травмою проводили гормональну замісну терапію. Контрольні групи склали інтактні щури та щури із остеопорозом через 1 міс. після видалення гонад, яких не травмували. У контрольних групах та через 1 і 2 міс. посттравматичного періоду в піддослідних щурів визначали функціональний стан нирок методом водного навантаження і встановлювали діурез та швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ). Результати досліджень та їх обговорення. Через 1 міс. після видалення гонад у щурів виникають порушення функціонального стану нирок, які проявляються зниженням діурезу та значним сповільненням ШКФ. Нанесення краніоскелетної травми через 1 міс. супроводжувалося ще більшим порушенням досліджуваних показників, які переважали у щурів із гонадектомією і не стихали через 2 міс. посттравматичного періоду. У щурів без гонадектомії діурез і ШКФ у відповідь на водне навантаження через 2 міс. після моделювання краніоскелетної травми поверталися до рівня контрольної групи. Застосування гормональної замісної терапії в ході посттравматичного періоду у щурів з гонадектомією зумовлювало суттєве зростання досліджуваних показників, порівняно зі щурами без корекції.